Хто ж таки заснував Одесу: 5 фактів про місто-перлину на березі Чорного моря
2022 року Одеса стала однією із найважливіших мішеней для російських загарбників. Не лише через важливе стратегічне значення, а й через те, що згідно з російською пропагандою, Одеса — нібито “споконвічно російське місто”, засноване Катериною ІІ. Проте це не має нічого спільного з реальністю. “Ранок Вдома” пропонує дізнатися 5 фактів зі справжньої історії Одеси.
1. 2500 років тому на пологих берегах причорноморських степів, у районі нинішньої Одеси, з’явилося 12 грецьких колоній. Одна з них під назвою Гавань Істріан розташувалась на найпривабливіші ділянці — саме там, де зараз центр міста. Багато знайдених тут артефактів свідчать про те, що грекам вдалося налагодити вигідну торгівлю навіть попри постійні набіги степових кочівників — скіфів. Еллінські колонії проіснували тут майже 1000 років і були знищені навалою гунів в 375 нашої ери.
2. Знову налагодили вигідну портовому торгівлю в цьому районі підприємливі генуезці наприкінці XIII століття. Заморським колоністам вдалося неможливе — домовитися про співпрацю з монголо-татарськими завойовниками Золотої Орди, які раніше спустошили всю Київську Русь та причорноморські степи. Зрештою факторія Джинестра стала одним із найважливіших вузлів Генуезької торгової імперії. І все це у той час, коли провісник сучасної Росії Московське князівство ледь з’явилося на карті. Втім, більшість істориків переконані, що генуезьку колонію не можна вважати містом, з якого виросла сучасна Одеса.
3. 1415 року польський історик Ян Длугош вперше згадує порт Кочубей, що з’явився поряд із генуезькою Джинестрою після завоювання цього регіону Великим князівством Литовським. Ця держава у XIV-XV століттях відтіснила Золоту Орду на схід і взяла під свій контроль більшу частину українських земель та міст, зокрема й Київ. Назва “Кочубей”, за однією з версій, походить від імені польсько-українського магната Коцюби Якушинського, який і заснував нове поселення. Однак вже 1484 року Кочубей завойовує Османська імперія і місто починають називати Хаджибей. У наступні століття на нього регулярно нападають запорізькі козаки, адже вони по праву вважають українські степи своїми. 1629 року військовий похід на причорноморські володіння Османської імперії здійснює майбутній перший гетьман козацької держави Богдан Хмельницький. Українським воїнам на легких човнах-чайках тоді вдалося спустошити кілька османських форпостів із Хаджибеєм включно.
4. 1789 року фортеця Хаджибей переходить під контроль Російської імперії. Взяти її вдалося саме завдяки допомозі українських козаків, які добре знали цю місцевість. 1794 року російська імператриця Катерина ІІ підписала указ про будівництво Одеси. На це й посилається сучасна російська пропаганда. Але місто з’явилося не на порожньому місці, а на теренах Хаджибея. Більше того, ще багато десятиліть місцеві мешканці продовжували називати своє поселення Хаджибей, адже катерининська назва “Одеса” походила від одного з давніх грецьких поселень і тому здавалася людям штучною. Одним із перших очільників міста Одеси став не російський чиновник, а французький військовий Емманюель де Рішельє. Йому вдалося порозумітися з місцевими громадами болгар, греків, євреїв, українців та інших народів і налагодити портову торгівлю в небачених досі масштабах. Як наслідок, наприкінці XIX століття Одеса налічувала майже півмільйона жителів.
5. Коли 1917 року Російська імперія розпалася, Одеса стала одним із головних міст Української Народної Республіки. Місцеві українці були налаштовані настільки рішуче, що після Жовтневого перевороту в Петербурзі успішно придушили повстання більшовиків. Щоправда, протягом наступних кількох років місто стало ареною глобального протистояння різних сил. Його займали і німці, і британці, і російські монархісти-лоялісти. Зрештою, Одеса разом з усією Україною потрапила під радянський контроль, і українські прапори тут знову підняли лише 1991 року. І хоча 2014-го після спроби анексії Криму Росія намагалася використати свій міф про заснування Одеси, щоб взяти її під контроль, одесити відстояли свою батьківщину і зламали плани Кремля. 2022 року президент Володимир Зеленський слідом за народною петицією запропонував одеській владі прибрати пам’ятник Катерині ІІ з центру міста і поховати російські міф раз і назавжди.
Хто і коли заснував Київ: факти, версії, легенди
Цьогоріч українська столиця відзначає своє 1541-річчя. Офіційно роком заснування міста вважають 482 р., проте насправді вік Києва скоріше за все інший. Цей факт має так само багато версій та легенд, як і те, хто ж був засновником міста.
Хто та коли заснував Київ
Найбільш розповсюджену версію про засновників Києва нам подарував Нестор Літописець. Проте не всі знають, що є ще й інші теорії.
Кий та брати
У “Повісті временних літ” Нестор пише про братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь, які побудували місто на честь старшого з них і назвали подібно до його імені. Красива історія від Нестора містить деякі суперечності, особливо з походженням та діяльністю Кия, але вона не містить ключового — хоча б періоду його життя. Є лише нічим не підкріплені здогадки, як, наприклад, що Кий нападав на Візантію під іменем Кувер в період між VI та VII століттями або в V столітті жив під іменем Хельбудій.
До речі, цікаво, що у вірменському літописі “Історія Тарона” теж згадуються брати-засновники Києва, однак без сестри та з іншими іменами — Куар, Мелтей і Хореан.
Хозари
Є також версія, підтримувана деякими істориками про хозарський слід у заснуванні Києва. Одним із доводів на користь цієї теорії є наявність хозарської назви міста — Самватас. Вона зустрічається у Записках імператора Костянтина Багрянородного, складених до 952 року. Там Київ згадується “як фортеця Кіоава, що називається Самватас”.
Крім того, прихильники цієї версії наголошують, що нечисленне плем’я полян, до якого нібито належав і Кий з братами, навряд чи будувало б місто на кордоні з кочівниками через загрозу штурму. Тоді як хозари, що набирали вагу в регіоні, цілком могли це зробити. А тогочасні дві назви Києва пояснюють тим, що в місті могли разом проживати і хозари, і слов’яни.
Гуни, готи чи сармати
Серед інших — непопулярних теорій — заснування Києва готським королем Кніве, гунами або сарматами. Перша версія з готами не має майже ніякої доказової бази. Версія з гунами ґрунтується виключно на співзвучності слів “унну” або “хунну” з Унігардом (назва Києва в деяких середньовічних джерелах). Щодо засновників-сарматів, яких витіснили слов’яни, — історики погоджуються, що на території сучасного Києва сармати могли мати якесь укріплення чи тимчасову стоянку, але не місто.
Звідки взявся рік заснування Києва та скільки насправді йому років
Спираючись на дані археологів, прадавні люди жили на тому ж Подолі чи Оболоні задовго до офіційно прийнятого дня заснування — ще 15-20 тисячоліть тому. Проте той період — десь до III століття — називають докиївським. Та й поселення на території сучасної української столиці на тоді, на думку істориків, були настільки маленькими, що навряд утворювали хоч якусь подобу міста.
Водночас, за словами української геодезистки та києвознавиці Лідії Пономаренко, про зародження Києва на початку нашої свідчить велика кількість монетних знахідок того часу. Дослідниця переконана, що такі монетні склади, як знайшли, наприклад, на території сучасного Печерська, не могли бути в якомусь глухому селі.
Якщо ж взяти до уваги першу згадку про місто, що зазвичай і вважають датою заснування, — то тут теж не все так однозначно. Найдавніша згадка про Київ датована 882 роком, коли Олег вбив Аскольда й Діра та зайняв місто. Перша літописна згадка про облогу — 969 рік — під час спроби печенігів захопити столицю. Писемні ж джерела говорять про те, що місто точно існує з 930-го року. Саме Київ вказував князь Ігор при походах на Візантію, як свою адресу.
За хронікою ж Матвія Стрийковського, місто засновано у 430 році. Проте цю дату згадує тільки він у своїх роботах і без жодних посилань на інші джерела.
Отож, як бачите, сказати, що комусь достеменно відомо про рік утворення міста Києва не можна. Звідки ж тоді взялася дата заснування?
У радянський час на основі артефактів та історичних свідчень вирішили вирахувати приблизний час утворення міста. Так у 80-х методом нехитрих розрахунків вирішили святкувати 1500-річчя Києва й, відповідно, 482-й як рік його заснування.
“Ми зараз відсвяткуємо, а якщо ми помиляємося, то хай нас потім поправлять наступні покоління”, — сказав тоді перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький.