«Театр 360 градусів»: як знімали першу в Україні відеовиставу з 3D-технологіями

У листопаді стартує артпроєкт «Театр 360 градусів», у межах якого глядачі зможуть побачити відеоверсію вистави «Камінний господар», сидячи просто в себе на дивані. Унікальність постанови полягає в тому, що в неї інтегрують 3D-копії акторів та декорацій, а саме дійство стане симбіозом театральної традиційности та новітніх технологій.

Сучасна епоха – це час, коли кордони між поняттями стираються, і немає необхідності йти на компроміси: можна обирати і перше, і друге. Це епоха «non-binary»: кордони стерто, ідентичність, культура і успіх більше не визначаються однозначно. Поєднувати можна абсолютно протилежні, на перший погляд, речі.

Разом з партнером артпроєкту glo™ ми хочемо розказати вам, як відбувався процес створення діджитал-вистави, яка є особливо актуальною в наш час. Потрапити на неї можна цілком безкоштовно — варто лише зареєструватися за посиланням до 26-го листопада.

Із чого все почалося

Ідея перенести театральну виставу в онлайн-площину народилася ще у квітні, коли українці «активно» сиділи на карантині, а всі культурні заклади, зокрема й театри, були закриті.

«Ініціатори проєкту – акторка Даша Малахова та продюсерка Наталія Чижова».

Спочатку йшлося тільки про перехід в онлайн, але згодом команда вирішила «замахнутися» на більше та створити те, чого в Україні до них не робили – використати у виставі 3D-елементи. Діджиталізовувати вирішили поетичну драму Лесі Українки «Камінний господар» – найновішу виставу Івана Уривського, яка була представлена в Театрі на Подолі незадовго до введення локдауну.

Організатори прагнули об’єднати традиційне мистецтво із сучасними технологіями, зробити театр доступним для кожного, а також розширити його авдиторію.

Наталія Чижова, продюсерка проєкту: у проєкті не було сумнівів як таких, але були розмірковування і доопрацювання технічних рішень реалізації під час підготовки. Коли ти маєш доступ до технологій, тобі хочеться зробити максимум. Але насправді те, що ми робимо – експеримент. І тому відсоток технологічних рішень має бути помірним. Щоб не злякати глядача, не спотворити сприйняття вистави, а навпаки, підсилити емоцію і зробити це дуже тонко. У втіленні найбільше я хвилювалась за терміни. Адже від моменту зйомок до прем’єр у нас трохи більше місяця, і цього геть замало.

«Подібна робота має тривати мінімум пів року-рік».

Адже і створення 3D-елементів, і монтаж відео-версії – це ювелірна праця. Зараз наші творчі команди роблять майже неможливе. Для мене особисто цінність продукту у його «big idea» – зробити театр доступним для кожного. Я знаю, що таке жити у маленькому місті, де немає театрів. Кожен з нас під час карантину зрозумів, як це – бути обмеженим у своїм пересуваннях. Але зараз надважливо оточувати себе якісним контентом, насолоджуватися естетикою мистецтва і шукати свої джерела натхнення.

Даша Малахова, акторка, продюсерка проєкту: наше завдання – створювати вистави, які потім можна буде тиражувати; ми хочемо привчати глядача до нового формату. Зараз через карантинні обмеження театр може заробити тільки частину з того, що отримував раніше. Якщо ми не будемо підтримувати культурні заклади, то їхній розвиток припиниться.

Два режисери, тридцять сцен та чотири камери

Знімати виставу взялася команда Strumer Production. Керували процесом створення діджитал-проєкту одразу два режисери – Іван Уривський та Валентин Кондратюк. Один відповідав за театральну частину, інший – за відеоверсію.

Під час зйомок перед командою стояло завдання не перетворити театральне дійство в недокіно. Щоб цього не сталося, режисер відеоверсії неодноразово аналізував виставу, намагався зберегти все те, що вкладав у це дійство його колега та авторка п’єси, а також прагнув підсилити основні меседжі візуально.

«Для творців було важливо зберегти камерність та настрій офлайн-вистави, а також створити у глядача відчуття того, ніби він не в себе вдома, а в театральному залі».

Валентин Кондратюк, режисер відеоверсії: коли ми приїхали в театр, нам потрібно було прибрати крісла та деякі декорації, а також по-іншому розташувати лаштунки. Виявилося, що глядацькі місця ми рухати не можемо. Тоді вирішили весь зал забудувати сценічним подіумом. Потім виникла інша проблема – потрібно було якось встановити операторський кран. На щастя, нам вдалося якимось дивом транспортувати його на другий поверх.

Поєднання класики та нових технологій вимагало переосмислення багатьох складових п’єси. Команда вирішила розділити виставу на тридцять сцен. Кожну з них знімало чотири камери, які мали свою чітко прописану хореографію та розкривали певну частину дії. Емоції акторів підкреслювали певним ракурсом та рухом об’єктива. Завдяки великим планам можна буде побачити героїв набагато ближче, ніж із глядацької зали.

Одним з найважливіших завдань було зберегти в первозданному вигляді музичний супровід вистави. Щоб це зробити, доводилося знімати сцени по декілька разів. Музику під час зйомок не використовували, її додадуть вже під час монтажу.

Жорстке театральне освітлення також потребувало коригувань. Для офлайн-вистав світло виставляють тільки з одного боку, щоб глядачам було чітко видно все, що відбувається на сцені. Під час зйомок окремі елементи довелося підсвічувати.

Десять скульптур та тисяча знімків

У постановці вирішили використовувати 3D-технології, які додають ще більше виразности та емоційности, а також привертають до себе увагу нової авдиторії. Таким чином ініціатори проєкту намагалися показати, що традиційний театр не стоїть на місці, а йде в ногу із часом та може поєднувати в собі класику та ультрасучасність.

3D-анімацію взяла на себе Deep 3D Studio – компанія, заснована трьома братами, які одразу ж загорілися ідеєю долучитися до діджитал-мистецтва. Режисером 3D-анімації виступив Андрій Компанієць.

«Команда вирішила оживити неживий світ, представлений у вигляді семи дротяних скульптур. За словами творців, предмети з тонкими елементами складно сканувати, проте вони впорались із цим завданням».

Новатори зробили близько 1500 кадрів на одну скульптуру, а також знімали акторів під час відігрування певних емоцій. Команда 3D-творців не хотіла перетворити п’єсу Лесі Українки на блокбастер чи щось на кшталт «Зоряних воєн». Новатори не використовували ефект заради ефекту, вони намагалися зробити так, щоб усе було доречно. На думку фахівців 3D-сканування, завдяки новим технологіям у класичному мистецтві ті, хто раніше скептично ставився до театру, зможуть подивитися на нього з іншого ракурсу, а відтак і відвідати офлайн-виставу.

На перші 10 днів показу забронювати квиток і подивитися виставу можна безкоштовно. Партнером «Театру 360 градусів» став бренд glo™, який підтримав виставу, де на перший погляд несумісні речі знайшли спільне звучання: театральний грим і відеозйомка, класична акторська гра і 3D-графіка, тютюн і технологічні девайси. Поєднання ергономічного дизайну та технологічності дозволяють користувачам glo™ насолоджуватися ще більш інтенсивним тютюновим смаком. glo™ хоче створити нову культуру, нові можливості, залучивши дві протилежні сили до співіснування, які у поєднанні перевторюються на абсолютно унікальний досвід. І саме таким досвідом є «Театр 360 градусів». Отримати безкоштовний квиток можна тут.

*glo™ призначений для повнолітніх споживачів тютюну або нікотину.

Папір, картон, скло, дріт: з чого (і як довго) роблять театральні декорації?

Коли в театрі піднімається завіса і починається вистава, глядачі поринають у сценічну історію. На сцені є все: атмосфера, актори в гарних костюмах, інколи – доволі дивні декорації. Глядачам не потрібно замислюватися, як створювалася, наприклад, стріха будинку чи що у пляшці замість коньяку – магія виникає непомітно.

А от коли до живої вистави додають сучасні технології, а саме – елементи 3D, результат вражає. Відеоверсія театральної постановки дозволить глядачеві побачити те, що він може не помітити, переглядаючи виставу в театрі. Акценти на важливих деталях, потрібний ракурс і хореографія камер дозволять відчути те, що відчувають герої в рамках артпроєкту «Театр 360 градусів» за підтримки бренду glo™ , що став частиною створення нової театральної культури, нових можливостей, і зіштовхнув в одному просторі дві протилежні сили до співіснування.

Зараз аудиторія живе в епоху « non-binary » . Це час, коли культура, ідентичність та успіх більше не визначаються однозначно. Сучасна аудиторія не бачить необхідності йти на компроміси, адже можна отримати і одне, і інше. А так як можливості людей стали дещо обмеженими у зв’язку зі світовим локдауном, glo™ виступає партнером у створенні унікального досвіду, об’єднуючи, здавалося б, несумісні речі. Так діджитал об’єднався з класичною постановкою і з’явилася онлайн-вистава за мотивами драматичної поеми Лесі Українки «Камінний господар».

У чому плюси, які складнощі виникали в підготовці до новоформатної вистави, а також як створити візуальну історію в класичному театрі, щоб глядачі повірили побаченому, bit.ua розпитали в головної художниці «Театру на Подолі» Марії Погребняк.

Марія Погребняк

Хто створює візуальний образ вистави?

Цим займаються кілька людей. Сценограф, наприклад, придумує художньо-матеріальний світ, який оточує акторів-персонажів на сцені. Крім художнього рішення простору, я відповідаю за вирішення костюмів, реквізиту, перук і рекламної поліграфічної продукції, дотичної до вистави.

Коли планується прем’єра, спочатку є підготовчий період, під час якого я з режисером опрацьовуємо концепцію вистави, малюємо ескізи, обговорюємо і створюємо макет майбутньої сценографії. Крім того, складаємо кошторис, робимо креслення і виходимо з цим макетом на художню та технічні ради.

Худрада приймає концепцію постановки, узгоджує ідею, а техрада відповідно – матеріальне вирішення цієї ідеї, наскільки її можливо втілити в заданому просторі з наявних матеріалів.

Коли все погоджено, кошторис підписаний, переходимо до виробництва. Під час постановки вистави, кожен день починається з виробництва. Я контролюю увесь процес виготовлення декорації, навіть, наприклад, іду в столярний цех і перевіряю, щоб ліжко було зроблене відповідно до розмірів, з тих матеріалів і саме такого кольору, як було задумано. Також мені важливо, щоб туди був закладений весь функціонал, необхідний режисерові для постановки.

«Якщо десь на щось не звернеш увагу у процесі виробництва, то потім буде несолодко».

У нас є декілька виробничих дільниць, серед них пошивочна та декораційно-бутафорська. Вони виконують свої завдання з виготовлення майбутньої вистави. У сценографії існує багато специфічних нюансів: від м’якої або жорсткої декорації до перук і гриму. Наприклад, якщо акторові потрібна незвична перука, то її також необхідно виготовити в майстерні театру або придбати таку, яка пасуватиме заданому образу. Усі ці художні тонкощі потребують уваги.

Два місяці на виготовлення вистави, обмежений бюджет і як усе встигнути

Спочатку я читаю п’єсу, потім режисер каже, яка проблема його хвилює: про що він хоче поставити виставу, в якому жанрі і стилі він це бачить. Може взагалі нічого не сказати, його насамперед цікавить моя думка з приводу матеріалу і як я це бачу. Це залежить від режисера. Ну і, звісно ж, ми маємо зійтися на одному сприйнятті теми.

«Бувало, що ми з режисером сперечалися, якщо я не розділяю його бачення, якщо це не викликає в мене зацікавлення».

Простих суперечок щодо кольору гардин не буває, адже режисери, як правило, поважають художника, і самі обирають з ким працювати. Вони знають, що ті компетентні у своїй роботі.

Скільки часу буде відведено, щоб вирішити художні питання вистави, складно сказати, бо невідомо, коли прийде натхнення. У середньому приблизно місяць ми витрачаємо на підготовку саме ідеї, який усе матиме вигляд, і не менше ніж місяць – на створення самих декорацій та костюмів. Це довготривалий процес: підготовка макету, узгодження кошторису, закупівля матеріалів, виготовлення самих декорацій.

«Не менше ніж два місяці – це створення всієї візуальної частини вистави дотично до прем’єри. Хоча краще, коли часу більше».

За десять років багато чого траплялося. Було й таке, що в нас був один рулон тканини, і ми мали всю сценографію створити із цієї тканини: і меблі, і одяг, і інші декорації. Коли були тяжкі часи, ми просто збирали сцену зі всього, що мали на складі театру. Зараз можемо дозволити собі набагато більше, хоча, напевне, мільйони нам ніхто не дасть. У середньому хороша декорація коштує не менше чверті мільйону.

Чим відрізняється створення декорацій для живого спектаклю від роботи над діджиталізованою постановкою?

Сучасну епоху сміливо можна назвати епохою, в якій зникло однозначне сприйняття речей. «Театр 360 градусів» – це поєднання протилежного, що в результаті дає новий досвід.

Насправді тут є два види творчости: декорацію для офлайн-спектаклю створюють художники-постановники з командою зі справжніх матеріалів, а для 3D – дизайнери у програмах з візуалізації. Спеціальні декорації для постановки з елементами 3D ми поки не робили, бо прем’єра «Камінного господаря» створювалася для сцени «Театру на Подолі». Проте надали всі елементи декорацій, підготовлені для живого виступу акторів, а далі їхньою графічною обробкою займалась уже студія.

Загалом якщо думати наперед, співпраця з діджитал – це складно, адже потрібно більше приділяти уваги деталям. Проте цікаво, бо художники мають розвиватися постійно і шукати новий підхід до класики.

«Що буде з наступними діджиталізованими спектаклями – складно сказати. Ми тільки на порозі таких змін: це перший спектакль».

А от коли ми відчуємо магію ефекту, коли я це сама переживу, тоді стане зрозуміло, які специфічні завдання для мене як художниці. І процес відбуватиметься інакше. Наприклад, зараз я знаю, що в мене десь є невидимі для глядачів недоліки: непофарбована фанера, якісь інші дрібниці, але я з приводу цього не переймаюся. А от коли наново доведеться створювати декорації для діджиталізованої вистави, я все докладно обміркую: який воно матиме вигляд з різних боків у макрозйомці.

«Як кажуть за лаштунками в театрі, «зі сцени не видно». А з появою діджитал доведеться ретельніше працювати над деталями».

Горілка: все, що ви знали і не знали про цей напій

Хто винайшов горілку та скільки коштує горілка в інтернет-магазинах України? На ці та інші питання про цей популярний напій відповів Bankchart.com.ua

Путівник за статтею

Що таке горілка
Формула та склад горілки
Як роблять горілку
Популярні та відомі в Україні марки горілки
Скільки калорій у горілці
1 проміле: це скільки горілки
Скільки проміле у пляшці горілки
Хто вигадав горілку
Скільки градусів у горілці
За якої температури замерзає горілка
Найдорожча горілка у світі
Термін придатності горілки
Як правильно пити горілку
Доставка алкоголю в Україні: нюанси, вартість
Де купити горілку в тетрапаку, пляшці: ціни в інтернет-магазинах
Виведення алкоголю з організму: через скільки можна сідати за кермо?
Продаж алкоголю та тютюнових виробів неповнолітнім, аспекти позапланових перевірок

Відповідальність за п’яне водіння. Норми алкоголю за кермом

Що таке горілка

Горілка – міцний безбарвний алкогольний напій, який є сумішшю очищеної води та ректифікованого етилового спирту.

Формула та склад горілки

Хімічна формула еталонної горілки виглядає так:

С2Н5ОН (40%) + H2O (60%)

А це означає, що до складу горілки мають входити лише вода та спирт.

Як роблять горілку

Якщо максимально просто описати основний процес приготування горілки, ми отримаємо наступне: береться спирт, що ректифікується (без домішок), і розбавляється очищеною водою.

Скільки калорій у горілці

Калорійність горілки становить близько 230 ккал на 100 г продукту.

1 проміле: це скільки горілки

Щоб концентрація алкоголю в крові дорослого середнього чоловіка досягла 1 проміле, йому необхідно випити близько 250 грам горілки.

Скільки проміле у пляшці горілки

Якщо дорослий середньостатистичний українець вип’є пляшку горілки об’ємом 0,5 літра, концентрація алкоголю в його крові становитиме близько 2-2,3 проміле.

Хто вигадав горілку

Багато хто приписує винахід горілки Дмитру Менделєєву. Але насправді цей напій існував задовго до народження хіміка.

На сьогоднішній день немає остаточної версії того, хто справді є винахідником горілки. Хтось вважає, що це перський лікар Ар-Разі, хтось – що італійський чернець-алхімік Валентіус. Також одним із можливих авторів рецепту горілки вважають ченця Ісідора.

Скільки градусів у горілці

Залежно від виду горілки, у ній може бути від 36 до 60% алкоголю. Але стандартом є горілка міцністю в 40 градусів.

За якої температури замерзає горілка

Температура замерзання горілки становить -33. -35°C. Це в тому випадку, якщо йдеться про еталонну горілку, яка складається лише зі спирту та води та в тих пропорціях, що зазначені у формулі вище.

Найдорожча горілка у світі

На сьогоднішній день найдорожча горілка – це Billionaire Vodka. Тільки її цінність полягає не в самому напої, а в пляшці, яка обтягнута хутром і скріплена золотими кільцями, інкрустованими 3000 діамантами.

Термін придатності горілки

Згідно з рекомендаціями фахівців, горілку необхідно випити протягом трьох років з моменту її виробництва. Але в той же час, якщо це чистий (виготовлений тільки зі спирту та води) та якісний продукт, він може зберігатися десятиліттями і при цьому зберігати свої властивості, смак, міцність.

Як правильно пити горілку

Горілку прийнято пити охолодженою
П’ється горілка залпом із спеціальних чарок ємністю 30-50 мілілітрів.

Читайте також:

Батарейка: що це, види, поради щодо вибору
Без приправ нікуди або як правильно вибрати набір для спецій
Вермут: що це, скільки в ньому градусів, із чим і як його п’ють
Вибираємо датчики руху та температури: основні нюанси вибору
Вибираємо нічник у дитячу кімнату
Вино: все, що потрібно знати звичайному споживачеві про цей виноградний напій
Все на своєму місці або як вибрати вішалку для одягу
Зустрічаємо Новий рік яскраво: все про вибір новорічної гірлянди
У чому різниця між глечиком і графином, і як правильно їх вибирати
Доставка алкоголю в Україні: нюанси, вартість

Хто вигадав 360 градусів