§ 10. Правління Володимира Мономаха

Коли в 1113 р. київський князь Святополк Ізяславич, онук Ярослава Мудрого, який характеризувався жорстокістю та потуранням купцям і лихварям, помер, у Києві спалахнуло повстання. Городяни були незадоволені прислужником Святополка, міським тисяцьким Путятою. Повстанці розгромили його хороми, розграбували садиби лихварів. Бояри й купці, перелякані подіями в Києві, зібрали спеціальне віче із заможних городян, яке постановило покликати на престол до Києва шанованого людьми Володимира Всеволодовича (Мономаха).

Невідомий автор. Князь Володимир Мономах. XVII ст.

Князь Володимир Мономах прибув до Києва зі своїм військом і придушив повстання. Сидів на київському престолі з 1113 до 1125 р. Він був сином Всеволода Ярославича й дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. Родове ім’я своєї матері, візантійської царівни, Володимир приєднав до свого імені.

Переяславське князівство, де протягом 20 років правив Мономах, постійно зазнавало половецьких набігів. Тому князь дуже добре знав, як важко боронитися від ворогів самотужки. Він доклав чимало зусиль для припинення князівських усобиць і згуртування сил для опору кочівникам. З цією метою тричі скликав князів на з’їзди, де вони присягали на Євангелії та цілували хрест, що житимуть у злагоді між собою. Князь дотримувався постанови любецького з’їзду й вимагав цього від своїх підлеглих. Найменші спроби внести розбрат, вийти з-під влади великого князя київського швидко й жорстоко придушувалися.

Коли Давид Ігорьович, один з учасників любецького з’їзду князів (волинський князь, онук Ярослава Мудрого), порушив клятву, пішов проти іншого учасника з’їзду — князя Василька Ростиславича — й осліпив його, Володимир Мономах домігся кари для порушника: «Не бувало ще на Руській землі ні за наших дідів, ні за наших батьків такого лиха. Підіть, щоб поправити те все лихо, що натворилося. Бо як цього не поправимо, то настане в нас ще гірше лихо й почне заколювати брат брата, і погибне наша земля, а наші вороги половці прийдуть і візьмуть її». Такі заходи князя зміцнювали державу.

Володимирові Мономаху вдалося відновити єдиновладну монархію часів Ярослава Мудрого. У жорстокій боротьбі він зумів об’єднати три чверті території держави: Київщину, Волинь, Турово-Пінську, Переяславську, Смоленську, Новгородську, Мінську землі та Поволжя. лише в Галицьких землях самостійно правили брати Ростиславичі, а в Полоцьку — нащадки Всеслава.

Припинення міжусобної боротьби позитивно вплинуло на економічний розвиток держави. Швидкими темпами почали розвиватися сільське господарство й ремісниче виробництво, пожвавилася торгівля, а це сприяло розбудові старих міст і виникненню нових.

У Києві Володимир Мономах побудував під Вишгородом міст через Дніпро (1115) і нові храми. Наповнювалася державна скарбниця. Київ переживав нове піднесення.

Князь уніс до «Руської правди» і «Правди Ярославичів» доповнення — «Статут Володимира Всеволодовича». У ньому він пішов на поступки закупам (боржникам), обмеживши на них права бояр, заборонив лихварям брати високі відсотки за борги. Так утруднювалося перетворення вільних людей на рабів (холопів).

Володимир Мономах добре знав причини повстання в Києві й тому зменшив податки міщанам і повинності селянам, обмежив застосування рабської праці. Дбаючи про розвиток торгівлі, князь надавав пільги тим купцям, які втратили майно внаслідок пожежі чи війни.

САМОСТІЙНИЙ РОЗВИТОК ЗЕМЕЛЬ-КНЯЗІВСТВ РУСІ-УКРАЇНИ в середині XII — на початку XIII ст.

Нові закони сприяли економічному розвиткові держави.

За часів Володимира Мономаха Русь-Україна зміцнила свої міжнародні позиції та авторитет. Цьому насамперед сприяли переможні війни з половцями. Володимир Мономах змінив військову тактику боротьби з кочівниками. Замість оборони від набігів князь організував кілька рейдів у глиб Половецьких земель. Починаючи з 1103 р. він здійснив п’ять великих переможних походів у половецький степ. Зазнавши нищівної поразки, частина половців почала служити руським князям. Славу про перемоги дружинників Мономаха над кочовими племенами відтворено в билинах.

З Руссю-Україною, що відновила свою могутність, шукали союзу Візантія, Скандинавські країни та держави Західної Європи. Союзи держав у ті часи, як відомо, скріплювалися сімейними узами. Сам Володимир був одружений з англійською принцесою Гітою. Його старший син Мстислав — зі шведською принцесою Христиною. Дочка Мономаха стала дружиною угорського короля Коломана. Щоб роз’єднати половецькі сили, свого молодшого сина Юрія він одружив з дочкою половецького хана.

Володимир Мономах помер у 1125 р. у віці 72 років. Його поховали в Софійському соборі в Києві. Своїм синам він наказав жити чесно й у злагоді, щоб розвивався і міцнів їхній рідний край.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ

Повчання дітям

Старих шануйте, як отця, а молодих — як братів.

У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтеся ні на тивуна, ні на отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе, не розгледівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.

Лжі бережіться, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло.

А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, — не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете й де станете, — напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде — чи простий, чи знатний, чи посол — якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом. Вони, ходячи, прославлять чоловіка по всіх землях — або добрим, або лихим.

Недужого відвідайте, за мерцем ідіть, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте.

Якщо забуваєте [се] все, то часто перечитуйте: і мені буде без сорому, і вам буде добре.

А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того вчіться, так же, як отець мій. Удома сидячи, він знав п’ять мов, — а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж — усьому [лихому] мати: що [людина] вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться.

А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви [ходити]. Хай не застане вас сонце на постелі, — так отець мій діяв блаженний і всі добрії люди достойні [. ]

• 1. Яку чесноту Володимир Мономах найчастіше згадує в цьому уривку?
• 2. Що в «Повчанні дітям» Володимира Мономаха не втратило значення і сьогодні?

2. Правління Мстислава Великого

Після смерті Володимира Мономаха престол зайняв його старший син Мстислав (1125-1132), який продовжив політику свого батька. Він піклувався про єдність держави, був видатним полководцем і державним діячем, боровся з князівськими чварами й увійшов в історію під іменем Мстислава Великого. Йому часто доводилося виступати головним суддею в суперечках удільних князів. Непокірних він приводив до послуху силою. Мстислав зробив кілька успішних походів на половців. На західних кордонах він воював з ятвягами, на півночі — з чуддю. У внутрішньому житті держави Мстислав також не змінив батьківської політики. Він дбав про розвиток економіки — підтримував торгівлю, ремісниче виробництво. За його правління тривало велике будівництво, що свідчить передусім про добрий стан економіки. Мстислав успішно продовжував зміцнювати міжнародний авторитет своєї держави. Будучи внуком останнього англосаксонського короля Гарольда, Мстислав видав заміж своїх доньок за норвезького короля, угорського короля та майбутнього імператора Візантії.

Русь-Україна на якийсь час знову стала єдиною централізованою монархією. Як бачимо на прикладі Володимира Мономаха та Мстислава Великого, сильні особистості, освічені й наділені державним мисленням, можуть суттєво впливати на перебіг історії.

Після смерті Мстислава в 1132 р. дроблення держави на князівства-уділи стало незворотним.

Процес втрати великим князем київським провідної ролі, який розпочався після Ярослава Мудрого, завершився зі смертю Мстислава Великого.

Завдання та запитання

• 1. Історичний бліцтурнір. Установіть певну черговість і відповідайте на запитання одне за одним. Хто не зможе вчасно відповісти, вибуває з турніру.

1. Коли помер князь Святополк Ізяславич, онук Ярослава Мудрого?
2. Яка подія стала приводом до повстання в Києві?
3. Хто взяв участь у повстанні в 1113 р.?
4. Яке рішення ухвалили на вічі в Києві заможні городяни 1113 р.?
5. Назвіть причини повстання 1113 р.
6. Ким була мати Володимира Всеволодовича (Мономаха)?
7. Володарем якого князівства був Володимир Мономах до приходу на київський престол?
8. Що здійснив Володимир Мономах, щоб припинити князівські міжусобиці?
9. Які землі вдалося йому об’єднати?
10. Яке будівництво здійснювалося за Володимира Мономаха в Києві?
11. Скільки великих походів здійснив Мономах на половців?
12. З якими країнами Мономах налагодив міжнародні зв’язки?
13. Як називався додаток до «Руської правди» Володимира Мономаха?
14. У якому віці помер Володимир Мономах?
15. Де поховали Володимира Мономаха?
16. Що заповідав своїм синам Володимир Мономах?
17. Хто посів київський престол після смерті Володимира Мономаха?
18. Назвіть роки правління Мстислава Великого.
19. Як закінчилися походи Мстислава на половців?
20. Яке було основне завдання у внутрішній політиці Мстислава?
21. Яке було основне завдання в зовнішній політиці Мстислава?
22. Як здійснювалася зовнішня політика за Мстислава?

• 2. Які князівства утворилися на теренах сучасної України?
• 3. Позначте в зошиті на стрічці часу роки правління Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха й основні події за їхнього правління.
• 4. Зробіть висновок щодо зовнішньої та внутрішньої політики Ярослава Мудрого й Володимира Мономаха.
• 5. У чому полягає суть феодального дроблення? Розкрийте причини цього історичного процесу.
• 6*. Порівняйте період феодального дроблення в Західній Європі та Русі-Україні.
• 7. Що з того, про що каже Володимир Мономах у «Повчанні дітям», ви врахуєте, створюючи власний кодекс честі?
• 8*. Що, на вашу думку, серед наслідків феодального дроблення було позитивним, а що — негативним? Що переважає? Обґрунтуйте відповідь.
• 9. Проаналізуйте текст параграфа й історичних джерел і створіть історичний портрет Володимира Мономаха як людини й політичного лідера.
• 10. Поясніть причини й наслідки військових походів Володимира Мономаха проти язичників-половців. Обґрунтуйте свою відповідь.

Справа князів. Хто зарізав синів Володимира Великого?

Влітку 1015 року помер київський князь Володимир, і прихована боротьба за його спадщину стала кривавою. Дорогою на похорон батька вбито молодших синів «від болгарині» — Бориса та Гліба. Того ж року за загадкових обставин загинув син «від грекині» Святослав.

Князь Володимир був хтивим — точне число його дітей невідоме. На дочок ніхто тоді не зважав, синів було начебто 13, але як мінімум троє померли раніше батька.

Головними дійовими особами першого етапу міжусобиці стали Ярослав (майбутній «Мудрий») і Святополк (майбутній «Окаянний»). Ці двоє князів залишили іншим Володимировичам ролі жертв або спостерігачів і обґрунтовано підозрюються в організації братовбивства. Подивимося в їх досьє.

Підозрюваний Святополк

Народився близько 979 року. Напевно, це усиновлений племінник Володимира Святославича — дитина його брата Ярополка від грекині, яку Володимир узяв в наложниці вже вагітною.

Старший син Святослава Ігоровича і спадкоємець престолу. Згідно «Повісті временних літ», убитий людьми Володимира

Святополк Окаянний. Картина В. Шереметьєва, деталь, 1867 рік. Джерело: Луганський обласний художній музей

Святополк княжив у поліському Турові (тепер це Білорусь) і був одружений з донькою польського князя Болеслава Хороброго. Згідно З Новгородським першим літописом, 1010 року він став першим в черзі на престол. На момент смерті батька перебував у Києві під вартою за підозрою в зраді. Нікого більше з братів в місті не було, і Святополк отримав владу без особливих зусиль.

Підозрюваний Ярослав

Народився між 979 і 986 роками. Син Володимира і полоцької княжни Рогніди Рогволдовни. Князь ростовський, після 1010 року — новгородський, другий в черзі на титул київського князя. Дізнавшись про смерть батька, Ярослав зібрав дружину битися за престол.

1010 року помер старший син Володимира, Вишеслав. Другий син Ізяслав помер ще 1001 року

Призначення на князювання в Новгороді, другому за значенням місті Русі, можна розглядати як батьківську обіцянку Ярославу згодом зробити його спадкоємцем. Однак, цього не сталося. В останні роки життя Володимир зблизився з молодшим сином Борисом, якому віддав Ростов, тримав його при собі й навіть призначив командувати київською дружиною.

Як старший з рідних синів, Ярослав відчував за собою право претендувати на престол. Ще за рік до смерті Володимира він відмовився відправляти йому данину і в змові з варязькими найманцями готувався до походу на столицю. Водночас Святополк намагався очолити змову проти батька в Києві, але був викритий і потрапив до в’язниці.

Після смерті Володимира ціллю номер один для старших братів став Борис.

Офіційна версія

«Повість временних літ» прямо називає ім’я замовника вбивства Бориса, Гліба і Святослава. Нібито взявши Київ, Святополк послав Борису послання: «Хочу з тобою любов мати і додам тобі ще до отриманого від батька володінню». Той визнає нову владу та їде на зустріч в столицю, але Святополк «намислив Каїнову справу» і все одно послав убивць. При чому, судячи з сумбурного опису літописця, послав два рази.

Під час першого замаху Бориса ранять, а його слузі рубають голову заради нашийної прикраси з золота. Невдалий замах доводять до кінця наймані вікінги. Запам’ятаємо цю важливу деталь.

«Коли вбили Бориса, закрутили його окаянні в шатро, і поклали на повіз, і повезли його, а він ще дихав. І побачив це окаянний Святополк, що Борис ще дихає, і послав двох варягів прикінчити його. Коли вони прийшли і побачили, що він ще живий, то один із них видобув меч і ввігнав його в серце. І так помер блаженний Борис…».

Літописний звід, що описує події від біблійних часів до 1117 року. Точна дата складання невідома

Вбивство святого Бориса. Джерело: Клейма на житійної іконі «Святі благовірні князі Борис і Гліб», 2015 рік, м Романовського-Борисоглібська (Тутаєв)

За словами автора «Повісті временних літ», наступною жертвою Святополка став єдиноутробний брат Бориса, князь муромський Гліб. Він знав про небезпеку, але все одно вирішив їхати до Києва і на шляху був убитий своїм кухарем.

Дізнавшись про ці події, древлянський князь Святослав Володимирович намагався втекти в Карпати, але його наздогнали кілери.

Вбивство святого Гліба. Джерело: Клейма на житійної іконі «Святі благовірні князі Борис і Гліб», 2015 рік, м Романовського-Борисоглібська (Тутаєв)

«Офіційна версія» київського літопису викликає питання.

Перш за все, навіщо Святополку було вбивати Бориса і Гліба, які вже йому присягнули? У нового правителя Русі було багато ворогів і конкурентів серед своїх родичів. Ліквідація союзників в такій ситуації здається нерозумною.

Крім того, у нас немає свідчень того, що Святополк підтримував зв’язок зі скандинавськими найманцями. Його ситуативними союзниками бували поляки та печеніги, але не варяги.

З варягами був міцно зав’язаний інший фігурант цієї справи.

Варязький слід

Зв’язок зі Скандинавією, що логічно для правителя північних земель, підтримував Ярослав. 1015 року в Новгороді спалахнули заворушення — місцеві різали обнаглівших варягів. Князь не підтримав своїх місцевих підданих, а стратив всіх, хто виступив проти його найманців. 1019 року він одружується з Інгігердою, донькою шведського короля Олафа II.

Серйозним доказом у справі про смерть Бориса і Гліба служить скандинавська «Сага про Еймунда». Вона була записана в 14 столітті, але оповідає про події початку 11-го. Герой оповіді — шведський конунг Еймунд. На службі у конунга Яріслейфа він бере участь у війні між спадкоємцями конунга Вольдемара і, зокрема, добре заробляє на вбивстві конунга Бурислейфа.

Очевидну схожість імен доповнює опис обставин злочину. Еймунд знав, що жертва стане табором на узліссі. Там, як важіль, заздалегідь схилили до землі й закріпили мотузками молодий дуб. Дружина Бурислейфа розташувалася на тому самому місці, поставила намети та почала пиятику. З настанням темряви вбивці прив’язали верхівку дуба до золотого шатра й обрубили канати. Дерево випрямилося, зірвало тканину, і Еймунд стрибнув на князя. Відрубана голова була доставлена ​​замовнику.

Через кілька років разом з трофеями Еймунд привіз додому хвалькуваті історії про свої подвиги. У цих переказах ми, можливо, читаємо зізнання у вбивстві та свідчення проти князя Ярослава.

Смерть конунга Агні. Гравюра Гуґо Гамільтона. Джерело: Teckningar ur Skandinaviens Äldre Historia. Stockholm: Gjöthström & Magnusson. Digitalized by Martling Bok & Grafik, 1830

Золоте намисто, згадане в літописній версії вбивства Бориса, могло потрапити туди з легенди про конунга Агні. Опис життя та смерті правителя шведської Уппсали 3–4 століття є в «Сазі про Інґлінґів» ісландського скальда Сноррі Стурлусона.

Агні розбив військо фінського вождя і захопив його доньку Скьяльв. Після бенкету конунг заснув, а Скьяльв взяла товсту мотузку і прив’язала до нашийної гривні окупанта. Її люди накинули мотузку на дерево і потягнули, так що конунг повис під самими гілками. Тут йому прийшла смерть. А на гривні було родове прокляття, вона несла загибель.

Історія зустрічається в різних варіаціях, але завжди містить загальні мотиви: прокляте золоте намисто; вбивство родичів; смерть через повішення або обезголовлення.

В реальності обставини смерті Бориса могли бути зовсім іншими, але літописець не дарма використовував деталі легенди. Так у справі знову виникає Скандинавія.

Династія Інґлінґів — реальні конунги Швеції та Норвегії 9–11 століть разом з їх напівлегендарними предками

Все складно

Версія про вбивство Бориса найманцем Еймундом за наказом Ярослава не проливає світла на обставини загибелі Гліба і Святослава. Хто знає, можливо, що у різних злочинів були різні замовники.

Непрямим доказом проти Ярослава Мудрого служить підробка документів. Припускають, що «Повість временних літ» спотворює дату його народження, робить старшим і свідомо виводить вперед Святополка в лінії спадкування престолу. Так Ярославу додавали легітимності — психологічно зрозуміла дія з боку узурпатора.

Однак міцний мотив для братовбивства мав і Святополк. Як названий син Володимира Хрестителя, він міг побоюватися домагань на престол з боку будь-якого з його рідних синів.

Крапку в цій справі ставити рано. Історичне розслідування чекає нових фактів.

Чим все закінчилося

• 1016 рік — Ярослав займає Київ після того, як з новгородцями та варягами розбиває Святополка і його союзників-печенігів
• 1017 рік — Святополк з печенігами намагається штурмувати Київ, але Ярослав відбиває напад.
• 1018 рік — на допомогу Святополку приходить тесть, польський король Болеслав I Хоробрий. У битві на Бузі Ярослав розбитий. Поляки й Святополк займають Київ.
• 1019 рік — Ярослав збирає в Новгороді нове військо, займає Київ і розбиває брата в битві на Альті. Святополк помирає дорогою до Польщі.
• 2009 рік — в ході інвентаризації в Софії Київській з’ясовується, що кістки Ярослава Мудрого викрадені з саркофага.