Сергій Плачинда

Ти вже знаєш про далеке минуле України князівських часів. Прочитай оповідання «Богатирська застава» Сергія Плачинди і дізнайся про побут українців, які жили в давніх містах-фортецях і боронили їх від ворожих нападів.

Богатирська застава

Він стояв коло бійниці й замислено споглядав табір печенігів. Із глибокої задуми його вивів близький лункий стукіт. Аж іскри сипонули у вічі. Відсахнувшись, розгледівся. Прямо біля голови тремтіло охвістя стріли, яка щойно застрягла в просмоленій колоді біля краєчка бійниці. На два-три пальці одесную — і. стріла розтрощила б його, Будимирову, стару голову.

Поруч бренькнула тятива, і Будимир, остаточно отямившись від гірких дум своїх, побачив унизу перед стіною молодого печенізького лучника в сідлі. Це ж він цілив у сиву голову Будимира. А тепер сам хилиться з сідла, бо стріла стримить із його плеча.

— Ось так тобі! — помахав обрубком своєї десниці Будимир, угадуючи чуттям старого воїна, що рана у печеніжина не смертельна, та й ген до нього вже біжать на підмогу одноплемінники з табору.

— А Чур береже тебе, ладо, пролунав поруч молодий голос. Будимир повернув голову і побачив біля сусідньої бійниці лучника, який поранив ординця.

— Спасибі, сину, — кивнув Будимир і, зіпершись куксою об край бійниці, знову повів оком по табору печенігів.

— Будь обережний, ладо, — почувся той же молодий голос.

А. Орльонов. Княгиня Ольга із онуком Володимиром проводжає князя Святослава у військовий похід на в’ятичів. 964 рік

Будимир кивнув головою, але не відступив: печеніги не наважувалися більше під’їздити до стіни.

За спиною десь ударило било.

«Старійшини на віче скликають», — подумав Будимир, але не поворухнувся. Іти не хотілося; говоритимуть, як і коли відчинять ворота стоклятим печенігам, — голод уже допік до краю.

У нього все тіло потерпло від тужливої думки: «Невже ми здамо отим голомозим татям наш Білгород, богатирську заставу Києва? Невже маємо загинути ганебною смертю?»

Мимохіть згадав свій останній бій з печенігами. Коли ж то було? Гай-гай, двадцять та ще й п’ять літ тому.

Святослав, преславний і великий князь, вів свою дружину від ромеїв, з якими уклав вигідний мир. Везли багаті дарунки від переляканого й поступливого василевса. Вели бранців без ліку. Мито пливло на лодіях, а дружина йшла на стомлених конях понад берегом Дніпра. Так само берегом гнали і бранців.

Поміркуй!

• Яким ти уявляєш Буди мира? Опиши його зовнішність.

• Як ти думаєш, що означає його ім’я?

• Що допоможе оборонцям фортеці не здатися — сила воїнів чи мудрість старійшин? Поясни свою думку.

Не змогла пробитися ослабла дружина Святослава до Києва. Мусили зазимувати в Білобережжі. А зима люта вдарила. Невдовзі почався голод. Тільки крига зійшла — рушили до Києва. Поволокли лодії повз пороги. Аж тут Куря напав.

Була січа люта. Лише воєвода Свенельд пробився до Києва зі жменькою воїв. Решта загинули. І передусім сам Святослав, що хоробро бився до останнього подиху. А йому, Будимирові, відтяли в січі правицю та в стегно поранили. Він лежав у калюжі крові, доки не підійшли з-над Тясмину вуличі й не порятували його та інших посічених-порубаних.

Відтоді в Будимира запеклася ненависть до печенігів.

Відкрити їм завтра ворота Білгорода? Стати на коліна перед степовими грабіжниками? Це ганебно й страшно.

Як запобігти лихові?

Великий князь Володимир далеко. Він пішов у Новгород (цим і скористалися сини Курі). А пішов князь у Новгород, аби набрати воїв для своєї дружини. З ним, Володимиром, подалися і двоє синів Будимирових. Що ж, не догукаєшся їх звідти.

Чомусь знову згадався голод у Білобережжі. І як волхв Овсій вміло годував людей, здавалося б, з нічого.

Несподівана зухвала думка полонила Будимира. Він заспішив на віче.

— Чув, що хочете здаватися печенігам? — запитав їх Будимир.

— Не стерплять люди голоду, — розвели руками.

— Послухайте мене. Не здавайтеся ще два дні і зробіть усе так, як я вам скажу.

Його шанували. Найперше — він нащадок великого Кия, правнук Щека. Друге: Будимир — чередник. Пасе так, що за двадцять літ жодна корова в нього не пропала. Ось і тепер першим дізнався, що йде орда. Попередив білгородчан про небезпеку через свого підпасича, а сам загнав череду в такі нетрі, що ніякий ординець не знайде.

Поміркуй!

• Чому, на твою думку, Будимир не залишився байдужим до того, якою буде доля його рідного міста?

• Про які риси характеру головного героя це свідчить?

• Як ставляться до Будимира білгородці? Свою думку обґрунтуй цитатами з тексту.

Міг би він теж перебути в тому надійному схроні. Та не такий Будимир. Пекло його за долю білгородців. Залишив череду під наглядом волхвів, а сам — на випадок, мовляв, тривалої облоги — пригнав перед самісіньким носом у печенігів черідку биків та вгодованих телиць-ялівок.

Тому з пошаною дослуховуються до його слів.

— Ідіть від хати до хати, — мовить Будимир, — і зберіть по жмені вівса, пшениці або висівок. А чого — не питайте.

А він порядкував біля церкви, вимахуючи порожнім рукавом правиці. Одним наказав, де копати два колодязі по коліна. Не глибше! Накликав добрих теслярів, аби вони хутко спорудили добрячі цямрини. Жінкам звелів збовтати ціжу, з якої варять кисіль.

Збовтали. Тую кисільну бовтанку залили в широкий кадіб, який на вимогу Будимира поставили у виритий колодязь. І вельми подивувалися всі, бо виходило, ніби колодязь ущерть повний кисільної бовтанки.

— Це ще не все, — сказав Будимир. Він був збуджений. Його чередницька шапка-ковпак з’їхала набік. Заросле сивою щетиною, худе лице почервоніло. Чорні очі палали молодо й завзято. Навіть зморшки на лиці розгладилися.

— Хоч убийтеся, а знайдіть мені трохи меду.

Невдовзі таки знайшли велику миску меду, що була схована в княжій медовні.

Будимир попрохав жінок приготувати з меду солодку ситу, вилити її в кадіб, який поставити в другий колодязь.

— Тепер шліть за печенігами. Тільки най посли наші будуть не вельми худі.

Оборона Білгорода: кисіль із колодязя. Мініатюра з Радзивіллівського літопису. XV століття

Коли печеніги вступили в город, навчені Будимиром старійшини привітали гостей і сказали їм:

— Пощо губите ви себе? Хіба в змозі перестояти нас? Якщо стовбичитимете тут і десять років, то нічого не заподієте нам. Бо нас годує сама земля. Вона харч нам дає. Ось погляньте, коли не вірите.

Привели печенігів до колодязів. Спочатку до того, де була ціжа для киселю.

Поміркуй!

• Як білгородцям вдалося вийти з облоги? Яка у цьому роль Будимира?

• Як поводиться Будимир після облоги? Що насамперед його турбує? Чому?

Поставали над колодязем печеніги і аж роти пороззявляли од подиву. Старійшини ж зачерпнули відром ціжі, розлили в лотки — великі глиняні сковороди — і на очах у сторопілих кочівників зварили кисіль. Потім пішли до другого колодязя, Зачерпнули солодкої сити. Самі їли й частували печенігів. Ті смакували, аж губами плямкали, і дивувалися. Врешті сказали:

— Ми бачимо диво. Але наші хани не повірять нам, якщо самі не скуштують.

Старійшини налили по глекові ціжі та сити й вручили посередникам.

Ждали день, вечір, ніч. А на ранок полегшено зітхнула вся богатирська застава: знялися печеніги! Пішли. Повіялися.

Мовна скарбничка

В українській мові постійно з’являються нові слова — неологізми, що позначають нові явища, поняття, предмети. А деякі слова виходять із активного вжитку, адже зникають самі поняття, що вони пояснюють, або ж змінюються слова, які їх позначають. Такі застарілі слова називають архаїзмами. В оповіданні «Богатирська застава» автор використав багато архаїзмів, аби створити в читача/читачки відчуття подорожі в далеке минуле.

Десниця, одесную — права рука, праворуч.

Било — підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби.

Віче — народні збори, що були найвищим органом влади (у Київській Русі).

Дружина — збройний загін, що становив постійну військову силу князя і брав участь в управлінні князівством (у Київській Русі).

Βої — воїни в князівському війську.

Сита — мед, розведений водою, або медовий відвар на воді.

Про інші незрозумілі тобі слова із оповідання «Богатирська застава» довідайся із «Тлумачного словника української мови».

Тут же, на стіні, біля бійниць, білгородці обіймалися, цілувалися, плакали. А Будимир погрозливо помахав услід ординцям порожнім рукавом своєї десниці.

— Ось так вам, дурні набиті!

Потім він згадав про свою череду, яка зараз у лісових нетрях під доглядом вірних волхвів. Прикинув, що до обіду прижене сюди корів і напоїть молоком голодних білгородців. А волхви ще й сиру нагнітили цілий віз. І хліба напекли. Тож по обіді голоду в Білгороді вже не буде.

Від цих думок чередник повеселів і почав хутко опускатися з фортечної галереї.

Ти вже вмієш створювати усну характеристику образів-персонажів художнього твору. Склади письмову характеристику Будимира — головного героя оповідання Сергія Плачинди «Богатирська застава» за планом:

• 1. Відомості про головного героя (місце народження, рід діяльності, родинний стан).
• 2. Портрет образу-персонажа.
• 3. Вчинки героя, як вони розкривають його риси характеру.
• 4. Мова героя, як вона його характеризує.
• 5. Головний герой і його оточення: які взаємини головного героя з іншими персонажами твору.
• 6. Додаткові відомості (деталі, описи, роздуми, що характеризують внутрішній світ головного героя, зміни, які з ним відбуваються).
• 7. Моє ставлення до головного героя.

Літературознавчий клуб

Сергій Плачинда

Автором оповідання «Богатирська застава» є український письменник Сергій Плачинда (1928-2013). Він народився неподалік міста Кропивницького, на степовому хуторі Шевченковому, пережив там часи Голодомору й воєнне лихоліття. У Київському університеті здобув фах філолога. Завжди обстоював патріотичні погляди. За це за радянських часів письменника постійно переслідували, звільнили з роботи.

Надто захоплювала митця й науковця прадавня історія України. Його ідеї, припущення спираються на давні народні легенди й перекази, літописні згадки.

Особливістю оповідання С. Плачинди «Богатирська застава» є те, що автор розповідає у ньому про події, які відбувалися понад 1000 років тому Згадки про ці події збереглися в різних джерелах — літописах, переказах, народних піснях. Тому це історичне оповідання. У ньому йдеться про облогу Білгорода (передмістя Києва) печенігами за часів київського князя Володимира Святославича. Така тема цього літературного твору.

Літературознавчий словник

Тема твору — ті життєві явища, які змальовані в художньому творі.

Історичне оповідання — оповідання про реальних осіб, справжні події, що відбувалися в минулі часи.

У стародавніх літописах знаходимо багато згадок про постійні набіги кочових племен на Київську Русь. Щоб подолати це лихо, київський князь Володимир Святославич наказав спорудити вздовж кордону із Диким полем низку укріплень, так званих «богатирських застав». Найміцніші з них оточували столицю Київ. Одна із таких фортець — Білгородська застава, споруджена 992 року. Її головним завданням було вчасно повідомляти князя і його дружину про напади кочовиків і надавати мешканцям навколишніх поселень прихисток під час набігів. Службу в цих військових поселеннях несли найсильніші й найдосвідченіші воїни — богатирі, про яких ти вже знаєш із народних та літературних казок.

О. Мезенцев. Ілюстрація до збірки С. Плачинди «Київські фрески»

Головний герой оповідання «Богатирська застава» Будимир — узагальнений образ воїна, який колись був справжнім богатирем. Через каліцтво, якого зазнав в одній із битв, він уже не може служити у війську. А тому стає чередником і водночас мудрим порадником у заставі. Будимир — справжній патріот своєї землі, бо, незважаючи на похилий вік, прагне допомогти мешканцям рідного міста, уберегти їх від голоду в обложеній фортеці. Такі відважні й мудрі люди, як Будимир, і сьогодні вкрай потрібні Україні, яка відбиває ворожу навалу.

Особливою є й мова історичного оповідання: для створення правдивої атмосфери давніх часів автор використовує застарілі слова — архаїзми.

У колі мистецтв

Найпопулярнішому серед богатирів — Іллі Муромцю у місті Києві (на Трухановому острові) споруджено пам’ятник. Як відомо з історичних джерел, цей богатир народився в Моровійську поблизу Чернігова. Він служив у дружині князя Володимира Святославича, а на схилі літ став послушником Києво-Печерської лаври. Пам’ятник створений за унікальною сучасною технологією за допомогою 3D-принтера. Позував для образу богатиря Іллі наш сучасник — відомий спортсмен Василь Вірастюк, володар звання «Найсильніша людина світу».

Пам’ятник Іллі Муромцю (м. Київ, 2018 р.). Скульптор В. Журавель

Поміркуй!

• Розглянь ілюстрацію О. Мезенцева до збірки творів С. Плачинди. Чому, на твою думку, художник обрав саме чорно-білу тональність для зображення богатиря?

Читай і досліджуй!

Одне із застарілих слів, що трапилося тобі в цьому оповіданні, — десниця. Про його значення йшлося в рубриці «Мовна скарбничка».

Проведи невеличке дослідження: зіскануй QR-код і довідайся, чому назва однієї з найбільших і найпрекрасніших річок України — Десна, співзвучна зі словом десниця.

Підсумуй!

• Що нового ти дізнався/дізналася про історичне минуле України?

• Доведи, що «Богатирська застава» С. Плачинди — історичне оповідання.

• Яка тема цього літературного твору?

• Які вчинки головного героя Будимира характеризують його як патріота рідної землі?

• Назви особливості мови оповідання «Богатирська застава».

• Які почуття і переживання викликали в тебе події, описані в оповіданні?

• Оціни свою роботу над оповіданням С. Плачинди «Богатирська застава» за допомогою смайликів.

Читацьке дозвілля

Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись QR-кодом.

Написання лиходіїв у книзі. Повне керівництво

Написання лиходіїв у книзі – це важливий аспект створення цікавих та захоплюючих творів. Добре розроблені лиходії можуть надати вашій розповіді напруги і конфлікту, зробити його більш захоплюючим. Усі ми знаємо, що герой історії – це головний герой. Але це не обов’язково означає, що вони на «правому» боці, просто читач має стежити за їхньою історією та розуміти їхню боротьбу.

Протистоять герою лиходій. Але знову ж таки, це не обов’язково означає, що вони на “неправильному” боці, просто те, що вони прямо протистоять герою оповідання.

Як і у випадку з рештою акторського складу книги, ключем до написання лиходіїв є надання їм власних характерів, цілей та складних особистостей. Другорядні персонажі важливі для побудови світу та впливу на характер головного героя, а роль лиходія полягає в тому, щоб забезпечити герою конфлікт та боротьбу, які він має подолати.

Що таке лиходій?

Лиходій – це другорядний персонаж вашої історії, який прямо протистоїть герою. Зазвичай вони навмисне злі, але це не завжди необхідно. За шкалою суб’єктивної моралі лиходій може навіть сприйматися певною аудиторією або у певному розумінні як «хороший».

Головна ознака лиходія – його ставлення до героя оповідання. Наприклад, якщо «герой» історії — серійний вбивця, то «лиходій» — це той, хто йому протистоїть: співробітники правоохоронних органів, їхні жертви, члени їхніх сімей, які нічого не підозрюють, і які досить близькі, щоб, можливо, розкрити їхні злочини. Ми побачимо лиходіїв очима нашого героя, а значить, нам буде легше зрозуміти їх як лиходіїв, навіть якщо ми не так думатимемо з нейтральною точки зору.

Хоча персонаж-лиходій часто асоціюється зі «злом», єдина його вимога — прямо протистояти головного героя. Найцікавіші лиходії — це ті, які, якщо серйозно замислитися над тим, що вони говорять, доводять свою точку зору.

Чи потрібно писати лиходія?

То чи потрібен вашій історії лиходій? Це залежить від вашої історії! Лиходії можуть набувати різних форм, як і історії. У написанні немає жорстких правил, але кілька причин, з яких історія потрібні лиходії.

Вашій історії потрібний лиходій, який дасть головному героєві можливість протистояти.

Щоб історія була цікавою, необхідні тертя та конфлікти . І цей конфлікт часто походить від персонажа-лиходія, але «лиходієм» може бути щось крім одного персонажа. Це може бути група персонажів, організація, концепція, стихійне лихо. Для лиходіїв немає кордонів, як немає кордонів для історій.

Лиходій дає порівняння герою. Написання лиходіїв у книзі.

Якщо ви хочете підкреслити якусь межу свого героя, чудовий спосіб зробити це — надати лиходію або персонажу драматичну протилежність цієї риси. Ваш герой теплий і чуйний, ваш лиходій холодний. Якщо ваш герой благодійний і щедрий, ваш лиходій корисний і жорстокий.

Лиходії роблять історію веселою!

Згадайте своїх улюблених лиходіїв. Той факт, що у більшості людей на думку спадають улюблені лиходії, є доказом того, що лиходії роблять історії веселими та цікавими. Яка частина “Темного лицаря” вам сподобалася найбільше? Джокер Хіта Леджера, очевидно. Він найвеселіша частина! Лиходії привносять в історію хвилювання і барвистість, а також надають герою протистояння, яку він має подолати.

Ось деякі ключові аспекти, які варто враховувати при створенні персонажів-лиходіїв:

1. Мотивація. Написання лиходіїв у книзі

мотивація персонажа у вашому оповіданні чи книзі — те, що спонукає його діяти, прагнути певним цілям і впливає його поведінка. Мотивація є важливою складовою розвитку персонажів та сюжету. Ось кілька типів мотивації, які можуть бути використані для ваших персонажів:

• Особисті мотиви: Це мотиви, пов’язані з особистим життям та цілями персонажа. Це може включати бажання досягти успіху, уникнути невдачі, знайти щастя, помста та інші приватні амбіції.
• Моральні мотиви: Моральна мотивація ґрунтується на переконаннях та цінностях персонажа. Це може бути бажання робити добро, дотримуватись моральних принципів або, навпаки, спокушатися злом через свої переконання.
• Зовнішні мотиви: Зовнішні мотиви пов’язані із зовнішніми обставинами, які впливають на персонажа. Це можуть бути фінансові, соціальні чи інші зовнішні стимули.
• Міжособистісні мотиви: Відносини з іншими персонажами можуть сильно впливати на мотивацію. Це може бути кохання, дружба, ненависть, заздрість та інші почуття.
• Соціокультурні мотиви: Соціокультурний контекст може впливати на мотивацію персонажів. Наприклад, соціальний стан, релігія, національна приналежність та інші аспекти культури.
• Змішані мотиви: Найчастіше мотивація персонажів є комбінацією різних видів мотивації. Це робить їх більш реалістичними.
• Приховані мотиви: Іноді персонажі мають приховані мотиви, які розкриваються під час сюжету. Це може створити інтригу та напругу в оповіданні.

Важливо, щоб мотивація персонажа відповідала його характеру, минулому та сюжету. Чим чіткіше визначена мотивація, тим легше читачам розуміти та співпереживати персонажу. Мотивація є ключовим елементом розвитку персонажів та їх взаємодії у вашій історії.

2. Комплексність.

Лиходій має бути комплексним персонажем. Це означає, що у нього мають бути мотиви та причини для своїх дій. Він не повинен бути просто «злом для зла», а мати свою мотивацію та мету.

3. Сильні і слабкі сторони. Написання лиходіїв у книзі

Як і в героїв, у лиходіїв мають бути як сильні, так і слабкі сторони. Це робить персонажа більш реалістичним та цікавим для читачів.

4. Моральні проблеми.

Включення моральних дилем у характери лиходіїв може надати вашій історії глибини та складності. Ось кілька типів моральних дилем, з якими може зіткнутися лиходій:

• Моральний самопрояв: Лиходій може зіткнутися з ситуацією, де йому доводиться робити щось «погане» заради своєї власної вигоди чи виживання. Наприклад, врятувати себе, знищивши іншу людину.
• Сімейні чи особисті дилеми: Моральні дилеми можуть виникнути через сімейні зв’язки або особисті переконання лиходія. Наприклад, він може зіткнутися з вибором між своєю родиною та своїми лиходійськими діями.
• Інтереси суспільства: Лиходій може знайти себе в ситуації, де його дії можуть принести користь суспільству, але це суперечить його особистим інтересам. Це створює дилему між «добрим» та «поганим» вчинком.
• Внутрішні зіткнення: Лиходій може боротися з внутрішніми конфліктами та дилемами, пов’язаними з його власною совістю та почуттями провини.
• Соціальні та моральні питання: Моральні дилеми можуть також пов’язуватися з широкими соціальними чи моральними питаннями, такими як расова дискримінація, права людини, війни тощо.
• Комплексність моральних стандартів: Лиходій може мати свої власні моральні стандарти, які суперечать загальноприйнятим. Це створює моральні дилеми порівняно із загальними цінностями.

Додавання моральних дилем дозволяє показати, що лиходій не є абсолютно «злим», і це робить його персонаж більш складним і захоплюючим для читачів. Це також може призвести до раптових поворотів сюжету та змусити читачів замислитись над складними моральними питаннями.

5. Антагоніст протистоїть герою. Написання лиходіїв у книзі.

Лиходій має бути активним противником головного героя. Їх зіткнення та протистояння мають бути ключовим елементом сюжету.

6. Еволюція та розвиток.

Лиходій також може зазнавати змін протягом історії. Еволюція його персонажа може бути позитивною чи негативною.

7. Діалог та внутрішні монологи. Написання лиходіїв у книзі

Важливо показувати внутрішні мотиви та роздуми лиходія через діалоги та внутрішні монологи. Це дозволяє читачам краще зрозуміти його.

8. Унікальні риси.

Унікальні риси лиходіїв можуть зробити їх більш цікавими для читачів. Ось кілька ідей для унікальних рис лиходіїв:

• Фізичні особливості: Лиходій може мати унікальні фізичні особливості, такі як шрами, татуювання, незвичайну зовнішність (наприклад, альбінос), або навіть кібернетичні імпланти.
• Психологічні особливості: У лиходія може бути унікальна психологія, така як маніакальна змішана особистість, нав’язливо-компульсивний розлад або інші психічні особливості.
• Символічні риси: Лиходій може носити певні символи або предмети, які мають особливе значення для його персонажа. Наприклад, особливий кулон, палітра кольорів або музичний інструмент.
• Оригінальний стиль: Лиходій може мати незвичайний і оригінальний стиль в одязі, способі життя або навіть мови. Це може включати ексцентричні вбрання, застосування архаїчної мови або використання унікальних мовних зворотів.
• Хобі або захоплення: Лиходій може мати захоплення або хобі, які роблять його цікавішим. Наприклад, це може бути колекція антикваріату, захоплення мистецтвом або любов до екстримальних видів спорту.
• Сімейний зв’язок: У лиходія можуть бути унікальні сімейні зв’язки, які можуть вплинути на його мотивацію та вчинки. Це може включати зв’язки з іншими персонажами і сімейними секретами.
• Технологічні досягнення: Лиходій може мати унікальні технологічні досягнення або використовувати видатну техніку для досягнення своїх цілей.
• Особливості зовнішності: У лиходія може бути визначні риси зовнішності, такі як незвичайна зачіска, кольорові контактні лінзи або особливий стиль одягу.

Унікальні риси лиходіїв допомагають створити цікавих і незабутніх персонажів, які можуть додати глибину та оригінальність вашої історії.

9. Історія та передісторія. Написання лиходіїв у книзі

Розкрийте історію та передісторію лиходія. Дізнайтеся, що зробило його таким, яким він є. Це може допомогти читачам співпереживати чи навіть співчувати персонажу.

10. Цікаве ім’я.

Виберіть для лиходія цікаве ім’я, що запам’ятовується. Воно може відображати його характер або символічне значення.

Створення цікавого та багатогранного лиходія потребує часу та уваги до деталей. Хороший антагоніст може зробити вашу розповідь більш захоплюючим і допомогти героям рости і розвиватися.

Приклади персонажів-лиходіїв у літературі

Лиходії – одні з найбільш запам’ятовуються персонажів у літературі. Вони роблять великі кроки, часто відстоюють те, у що безперечно вірять, і їх костюми зазвичай набагато крутіші, ніж у всіх інших. Ось список кількох відомих лиходіїв, з якими ви, ймовірно, знайомі, а також те, які вони лиходії.

Місіс Денверс в “Ребекке”.

У книзі не так багато сцен, які б мене по-справжньому лякали, як у Ребекке» коли місіс Денверс намагається переконати головного героя стрибнути з вікна. Місіс Денверс активно бажає смерті головного героя, що робить її лиходійкою в історії. Місіс Денверс настільки віддана своїй колишній коханці Ребеці, що готова вбити будь-кого, хто наважиться зайняти її місце.

Біла Відьма з Хронік Нарнії.

Коли ми знайомимося з Білою Відьмою (також відомою як Джадіс), вона докладно розповідає нашим головним героям про те, наскільки вона зла. Як вона катувала своїх підданих, не надавала значення людським життям і очікувала, що всі підкорятимуться їй і служитимуть їй. Вона втікає зі свого вмираючого світу, тільки вчепившись у дитину, коли вона намагається втекти. Протягом усієї книги вона робить кілька замахів майже на кожного головного героя, а також буквально розпинає персонажа Ісуса. «Джадіс» майже напевно є алюзією на біблійного «Іуду», що дозволяє нам одразу зрозуміти, що це наш лиходій, оскільки багато історії про Нарнію виступають у ролі християнських алегорій. Вона одна з найбільш чорно-білих лиходіїв у літературі, враховуючи відсутність у неї спокутних якостей та кричущі акти жорстокості без докорів совісті.

Примітка. У дитячих казках ви побачите набагато більше явних лиходіїв.

Леді Кетрін де Бург в фільмі «Гордість та упередження».

Леді Кетрін діє як лиходійка і як персонаж, який протистоїть Елізабет Беннет. Вона робить все можливе, щоб розлучити головну пару, доходячи до того, що відвідує будинок Елізабет посеред ночі, щоб загрожувати їй триматися подалі від її племінника, містера Дарсі.

Сід Філліпс з “Історії іграшок”.

Я думаю, що Сід такий цікавий лиходій, тому що він дійсно не робить нічого поганого. Він одинадцятирічна дитина, яка робить речі одинадцятирічної дитини. Протягом усього фільму він мучить та мучить наших героїв, але навіть не підозрює, що іграшки розумні! Коли він це розуміє, він лякається та тікає. Тим не менш, він лиходій, оскільки прямо виступає проти благополуччя героїв.

Президент Сноу в “Голодних іграх”.

Очевидно, що президент Сноу — явний лиходій, оскільки його головна мета — змусити дітей боротися один з одним до смерті, щоб тримати націю під своїм контролем і не бунтувати проти голоду та жорстокого поводження. Але в «Балада про співочих птахів та зміїв» Сноу — герой, бо книжка написана на його думку. «Злодій» у літературному сенсі не означає «поганий хлопець». Це просто означає протистоїть силу героя.

Лиходії складають важливу частину повноцінних другорядних персонажів, тому обов’язково приділяйте їм стільки ж уваги, скільки і своєму героєві. Зрештою, що таке герой без лиходія, що протистоїть йому?