Невідкладні стани при цукровому діабеті

У попередніх номерах журналу ми висвітлили особливості розвитку, перебігу, клінічної картини, діагностики та лікування діабетичної та гіперосмолярної коми. В цьому номері хочемо звернути увагу читача на інше ускладнення цукрового діабету (ЦД) — гіпоглікемічну кому. На жаль, цьому ускладненню приділяється невиправдано мало уваги в підготовці лікарів загального профілю та спеціалістів з інтенсивної терапії. Причиною цьому є уявлення про те, що «гіпоглікемія діагностується просто, а лікується ще простіше». Нижче ми спробуємо показати, що такий підхід не може розглядатися як раціональний, а гіпоглікемічний синдром потребує своєчасної, точної та адекватної терапії.

Гіпоглікемічна кома — крайній ступінь гіпоглікемії, небезпечний для життя хворого, розвивається у разі швидкого зниження вмісту глюкози у крові.

• гіпоглікемія — це найчастіший невідкладний стан при ЦД;
• 10–25% хворих на ЦД хоча б раз на рік переносять епізоди гіпоглікемії [4];
• практично в усіх хворих, які отримують інсулін, розвиваються з тою чи іншою частотою легкі гіпоглікемії, а у 30% — тяжкі;
• у 0,25–5% хворих тяжкі гіпоглікемії стають причиною смерті [1].

Причини гіпоглікемії різноманітні. Найчастіше вона пов’язана із введенням зависокої дози інсуліну або пероральних цукрознижувальних препаратів. Тому часто вважається, що гіпоглікемія — здебільшого ятрогенний стан. Часто йому передує також прийом алкоголю, який потенціює дію як інсуліну, так і таблетованих протидіабетичних засобів. Основні причини гіпоглікемій об’єднано в таблиці 1.

Слід також зауважити, що печінка і нирки є головними органами, що беруть участь у метаболізмі інсуліну і препаратів сульфонілсечовини, тому розвиток ниркової або печінкової недостатності може загальмувати кліренс цих препаратів і призвести до гіпоглікемії.

Патогенез

В основі гіпоглікемічного стану лежить зниження утилізації глюкози клітинами головного мозку, оскільки він найбільш чутливий до зниження вмісту глюкози. Це зумовлено тим, що глюкоза є основним метаболічним джерелом енергії для головного мозку, а вміст глікогену в ньому обмежений. Слідом за нестачею глюкози в клітинах головного мозку відбувається порушення їх функції, а при глибокій та тривалій гіпоглікемії — дегенерація та загибель. Існує припущення, що ураження різних відділів головного мозку відбувається в певній послідовності, що й визначає клінічну симптоматику різних періодів гіпоглікемічної коми.

Перш за все випадає функція кори головного мозку, в той час як дихальний центр продовжує функціонувати ще довго після згасання півкуль головного мозку.

Певною мірою гіпоглікемія може розглядатися як своєрідна пристосувальна реакція на надмірну кількість інсуліну. При збережених гіпофізарно-надниркових функціях терміново включаються захисні, компенсаторні механізми, зокрема, підвищується тонус симпато-адреналової системи, відбувається викид у кров контрінсулярних гормонів: адреналіну, глюкагону, кортизолу, соматотропного гормону. Ці механізми супроводжуються підвищенням глікогенолізу в печінці, стимуляцією неоглюкогенезу. В легких випадках мобілізація цих факторів здатна компенсувати гіпоглікемію без відповідних терапевтичних втручань [2].

Клініка

Гіпоглікемічна кома розвивається швидко. Зазвичай їй передує короткочасний період передвісників — своєрідна «аура». Як прояв адекватної реакції антистресових механізмів на початку гіпоглікемії відбувається активація симпатичної нервової системи з викидом адреналіну. Це супроводжується відчуттями тривоги, голоду, тремтінням, руховим збудженням, надмірним потінням, тахікардією. З поглибленням гіпоглікемії психомоторне збудження змінюється оглушенням, втратою свідомості, появою вогнищевих неврологічних знаків, судом та поглибленням коми.

У деяких хворих, особливо з тривалим перебігом ЦД, зменшується викид адреналіну та знижується секреція глюкагону у відповідь на гіпоглікемію. Це призводить до збіднення клінічної картини нейроглікопенії. Поріг розвитку симптомів «вегетативної бурі» підвищується, в той час як поріг для порушення свідомості, моторних та психомоторних проявів залишається на попередньому рівні. Внаслідок цього прояви нейроглікопенії — розгорнута клініка гіпоглікемії — виникають раптово, без «аури». У таких хворих гіпоглікемія супроводжується суттєвішими розладами кровообігу, дихання та метаболізму і має затяжний перебіг.

Симптоматика гіпоглікемії поліморфна та зумовлена двома головними механізмами: зменшенням вмісту глюкози в головному мозку (нейроглікопенією) та реакціями, що пов’язані з надмірним збудженням симпатоадреналової системи. Характерні прояви цих патогенетичних механізмів представлено в таблиці 2.

Стадія 1 — характеризується дратівливістю, відчуттям голоду, головним болем. На цій стадії до процесу залучена кора головного мозку. Ці ранні симптоми можуть бути відсутніми у хворих, що отримують інсулін.

Під час стадії 2 відбувається залучення діенцефальних утворень мозку та маніфестація вегетативних реакцій: слинотеча, тремор, пітливість, неадекватні зміни поведінки (агресивність чи веселощі). Свідомість у цей період ще не порушена. По мірі поглиблення гіпоглікемії психомоторне збудження змінюється оглушенням, втратою свідомості.

Цікавий опис цієї стадії у хворої наводить Пітер Дж. Уоткінс: «Здавалося, що вона нетвереза. Її поведінка змінювалася несподівано та дуже помітно: мова ставала незрозумілою, зовнішній вигляд — сонним; вона постійно позіхала. Якщо вона ще могла ходити, то постійно наштовхувалася на різні предмети на своєму шляху і, взагалі, була дуже незграбною. Вона ледь розуміла: де вона і що тут робить. » [5].

Стадія 3 зумовлена залученням середнього мозку та супроводжується підвищенням тонусу м’язів, розвитком тоніко-клонічних судом, артеріальною гіпертензією (іноді — з почервонінням обличчя, що загалом не характерно для гіпоглікемії та може викликати певні діагностичні ускладнення). Можуть з’являтися галюцинації та марення.

Стадія 4 (гіпоглікемічна кома) — характеризується ураженням верхніх відділів довгастого мозку з маренням, судомами та втратою свідомості. Хворий блідий, шкіра волога, дихання рівне, язик вологий, відсутній запах ацетону.

Стадія 5 — пов’язана з ураженням нижніх відділів довгастого мозку і супроводжується глибокою комою, тахікардією, гіпотонією, порушенням дихання центрального ґенезу. При гіпоглікемічній комі, що затягнулася, артеріальний тиск знижується; виникають брадикардія, гіпотермія, атонія м’язів, гіпо- та арефлексія. Зіниці звужені, фотореакція пригнічена [1].

При своєчасному та правильному лікуванні гіпоглікемічний синдром не становить загрози для життя хворого. Летальні випадки у разі розвитку коми рідкісні. Проте гіпоглікемії небезпечні у хворих з діабетичними ангіопатіями, ішемічною хворобою серця (ІХС), хронічною коронарною недостатністю. Гіпоглікемічна кома може ускладнюватися гострим порушенням мозкового кровообігу, інфарктом міокарда, крововиливом у сітківку.

Крім того, слід пам’ятати, що тяжкі та довготривалі гіпоглікемії та коматозні стани призводять до незворотних дегенеративних змін у центральній нервовій системі, сприяють розвитку та прогресуванню енцефалопатії. З часом розвиваються зміни психіки (до деменції), паркінсонізм, епілептиформні напади. Особливо небезпечною є гіпоглікемія для хворих, у яких в анамнезі вже спостерігалися порушення церебрального кровообігу, для пацієнтів похилого віку з ІХС [2].

Лікування

При підтвердженні діагнозу гіпоглікемічної коми вводять 50 мл 50% розчину глюкози. В Україні доступним є 40% розчин глюкози, який вводять внутрішньовенно в дозі 40–60 мл. У деяких хворих відновлення свідомості відбувається швидко, «на кінці голки», в інших — займає певний проміжок часу. Якщо ефект сумнівний, додатково вводять 100 мл гідрокортизону та за відсутності протипоказань (ІХС, гіпертонічна хвороба) — 1 мл 0,1% розчину адреналіну, який сприяє мобілізації глікогену печінкою з подальшим підвищенням рівня глюкози у крові.

Останнім часом рекомендують введення 1 мг глюкагону внутрішньом’язово. Гіперглікемічний ефект препарату зумовлений його глікогенолітичною дією, тому він неефективний при виснаженні глікогену в печінці, наприклад, у разі голодування, гіпокортицизму, печінкової недостатності [1].

Хворі без свідомості підлягають терміновій госпіталізації. Їм необхідний моніторинг глікемії. Продовжується внутрішньовенне введення глюкози протягом усього часу очікуваної дії інсуліну чи перорального цукрознижувального препарату, які викликали цю кому. Наприклад, якщо кома викликана прийомом хлорпропаміду, введення глюкози слід проводити протягом кількох днів [3].

• бікарбонат натрію для помірного залуження сечі, що скорочує період напіввиведення більшості цукрознижувальних засобів;
• окреотид по 50–100 мкг двічі на добу, який знижує секрецію інсуліну.

Якщо свідомість не відновилася, потрібно повторно визначити рівень глікемії та провести обстеження, спрямоване на виключення інших причин коми. Подальша інтенсивна терапія включає: штучну вентиляцію легень, інфузійну терапію та глюкокортикоїди.

Для інфузійної терапії застосовують розчини глюкози (розчин ГіК), розчини гідроксиетильованих крохмалів (гекодез) та похідні багатоатомних спиртів (реосорбілакт, ксилат). Крім впливу на об’єм циркулюючої крові останні дві групи препаратів під час метаболізму частково перетворюються на глюкозу і підвищують рівень глікемії, що є безумовно бажаним ефектом у хворих з гіпоглікемією.

Слід також зазначити, що у частини пацієнтів з гіпоглікемією можливий розвиток кетоацидозу — так званого кетоацидозу голодування. Таким пацієнтам у програмі інфузійної терапії потрібно передбачити введення препаратів антикетогенної дії, наприклад ксилату (5–6 мл/кг на добу протягом 1–2 днів). Патогенетично обґрунтованим і перспективним є використання у цих пацієнтів препарату глюксил, основними діючими складовими частинами якого є глюкоза, ксилітол та натрію ацетат.

Профілактика гіпоглікемії

Найпростіший профілактичний захід, який потрібно рекомендувати кожному хворому, — постійно мати при собі шматочки цукру та при появі перших ознак гіпоглікемії приймати їх по 10–20 г. Важливе значення має також регулярний контроль рівня глікемії крові, особливо в періоди змін режиму харчування та при значних фізичних навантаженнях. В цілому, будь-який епізод гіпоглікемії можна певною мірою розглядати як результат помилки лікаря або пацієнта або як наслідок неадекватності схеми інсулінотерапії. Необхідно обов’язково знайти причину розвитку гіпоглікемії та оцінити вірогідність розвитку її рецидивування. По можливості, слід направити пацієнта в школу діабету та порадити носити з собою картку із зазначеним діагнозом та описом заходів, які слід провести при розвитку гіпоглікемії. Пацієнт має постійно пам’ятати про ризик розвитку гіпоглікемії; лікар повинен нагадувати йому про це на кожній консультації.

Література

Шлапак І.П., Галушко О.А. Цукровий діабет: погляд з позиції лікаря-анестезіолога. – К.: Книга-плюс, 2010. – 160 с. Ефимов А.С., Скробонская Н.А. Клиническая диабетология. – К.: Здоров’я, 1998. – 320 с. Маньковский Б.Н. Коматозные состояния при сахарном диабете // Острые и неотложные состояния в практике врача. – 2006. – №1. – С. 28–31. Parmar M.S. Recurrent hypoglycaemia in a diabetic patient as a result of unexpected renal failure // BMJ. – 2004. – Vol. 328 (7444). – P. 883–884. Уоткинс П.Дж. Сахарный диабет: пер. с англ. – М.: Изд-во БИНОМ, 2006. – 134 с.

Гіпоглікемічна кома – невідкладна допомога, алгоритм

Розібратися в тому, що собою являє даний стан, допоможе термін, використовуваний для його ідентифікації. З давньогрецької мови “ὑπό” дослівно перекладається «знизу», “γλυκύς” – «солодкий», «αἷμα” – «кров». Іншими словами, це зниження глюкози в крові. Даний показник складає менше 3,5 ммоль / л. Слідом за стрімким падінням глюкози слід природна реакція організму. Вона отримала назву гіпоглікемічна кома. Друга назва – інсуліновий шок.

Гіпоглікемія – причини

При взаємодії глюкози з киснем утворюється аденозинтрифосфорная кислота. В результаті її розпаду вивільняється енергія, така необхідна для повноцінної роботи організму. Доставляється ж глюкоза з їжею. Вона надходить у вигляді цукру і вуглеводів. Для її засвоєння організму потрібен особливий гормон – інсулін. Зважаючи на це, зниження глюкози в крові причини має такі:

• недостатня кількість надійшов в організм цукру і вуглеводів;
• посилене вироблення підшлунковою залозою гормону інсуліну.

Гіпоглікемічний синдром частіше розвивається у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Однак це не єдина категорія людей, які стикаються з подібною проблемою. Гіпоглікемія виникає ще і в таких випадках:

• жорстка дієта;
• онкологічне ураження підшлункової залози;
• захворювання видільної системи;
• збій у виробленні адреналіну.

Чим небезпечна гіпоглікемія?

Стрімкий зниження рівня глюкози в крові небезпечно. Воно призводить до гіпоглікемічної коми. Наслідки такого стану найбільш непередбачувані. На першому етапі відбуваються незворотні порушення в головному мозку. Найчастіше страждає когнітивна функція. У деяких випадках гіпоглікемічна кома сприяє розвитку деменції. До того ж на тлі ураження головного мозку спостерігаються епілепсія і психози.

Одночасно різке зниження глюкози в крові загрожує такими наслідками:

• аритмія;
• ішемічна хвороба серця;
• ниркова недостатність;
• автономна або периферична невропатія;
• інсульт;
• ретинопатія;
• інфаркт міокарда.

Гіпоглікемічна кома – патогенез

В основі цього явища знаходиться різке зниження концентрації глюкози в крові. Вона-то і потрібна для оперативної роботи нервової системи. Через нестачу глюкози страждає мозок. Причому, ураження спостерігається не в усіх зонах одночасно, а в окремих і в певній послідовності. Гіпоглікемічна кома розвивається при відсутності належного лікування в такий спосіб:

1. Страждають диференційовані ділянки. Через такого порушення людина може відчувати сильні головні болі і стає дратівливим.
2. Відбувається ураження довгастого відділу головного і верхньої ділянки спинного мозку. Таке порушення провокує судоми, ністагм і гіперкінези.
3. Патогенез може мати і атиповий прояв. Судити про цей стан допоможуть такі ознаки: брадикардія, блювота, занепад сил.
4. При пізній діагностиці порушення можливий набряк мозку.

Гіпоглікемічна кома – причини

Найчастіше такий стан виникає у осіб, які страждають на цукровий діабет. У медичній практиці описані такі ситуації, коли виникає гіпоглікемія – кома:

• передозування інсуліну;
• пропущений прийом їжі після ін’єкції;
• через масажними рухами в області введення інсуліну збільшується приплив крові;
• прийом пацієнтами з цукровим діабетом сульфаніламідних препаратів;
• введення інсуліну не під шкіру, а внутрішньом’язово;
• інтенсивне фізичне навантаження після ін’єкції на тлі того, що пацієнт пропустив прийом їжі.

Гіпоглікемічна кома виникнути може і у людини, яка не страждає на цукровий діабет. Провокують її наступні фактори:

• голодування;
• споживання великої кількості солодощів;
• сильний стрес;
• зловживання алкоголем;
• інтенсивне фізичне навантаження.

Гіпоглікемічна кома – симптоми

Існує кілька різновидів такого порушення. У медичній практиці відомі наступні види дисбалансу глюкози в організмі:

1. Алкогольний – викликається хронічною залежністю або вживанням великої кількості спиртного за один раз.
2. Реактивний – провокується виключенням з раціону вуглеводів, а також сильної фізичним навантаженням.
3. Аліментарний – частіше спостерігається після недавно перенесеного оперативно втручання в шлунково-кишковому тракті.
4. Нічний – провокується прийомом підвищеної дози інсуліну перед вечерею.
5. Неонатальний – порушення спостерігається у новонароджених. Найчастіше воно проявляється у немовлят, якщо при пологах сталася асфіксія.

Гіпоглікемічна кома ознаки має такі, які властиві безпосередньо для цього явища. Даний стан поділяють на прекому і кому. Ці етапи дещо різняться. Інтенсивність, з якою виявляються ознаки гіпоглікемічної коми, безпосередньо залежить від її стадії. Що ж стосується прекоми, вона розгортається протягом 20-30 хвилин. Даний стан протікає з такими симптомами:

• слабкість;
• сильне відчуття голоду;
• запаморочення;
• сильна збудливість, різко переходить в апатію;
• бідність шкірних покривів;
• холодний піт;
• нудота.

Гіпоглікемічна кома – стадії

Існує п’ять етапів розвитку даного порушення. У нічний час інтенсивність прояву цих ознак менш виражена. У потерпілого поверхневий сон, він може кричати уві сні чи плакати. Найчастіше після пробудження така людина відчуває себе пригніченою і млявим. У більшості випадків після надходження глюкози стан нормалізується. Якщо ж гіпоглікемічна кома трапляється в денний час, вона супроводжується такими ознаками:

1. Перша стадія (вона ж коркова) – супроводжується почастішанням серцебиття. Шкіра стає блідою. Людина дратівливий, відчуває сильне почуття голоду. До того ж його може дошкуляти головний біль.
2. Друга стадія (відома як підкоркових діенцефальна). На цьому етапі для гіпоглікемічної коми характерні посилене потовиділення і двоїння предметів в очах. У людини відзначається піднесений настрій, нерідко переходить в агресивний стан.
3. Третя стадія – протікає зі збільшенням частоти серцевих скорочень. На цьому етапі можуть спостерігатися судоми (такі ж, як при епілепсії).
4. Четверта стадія – на даному етапі людина втрачає свідомість. Пульс прискорений, але дихання зберігається.
5. П’ята стадія – на цьому етапі зменшується серцевий ритм, тиск стрімко знижується, рефлекси все згасають. Такий стан часто призводить до летального результату.

Гіпоглікемічна кома – діагностика

Обстеженням пацієнта займається терапевт або ендокринолог. Діагностика гіпоглікемічної коми включає в себе наступні заходи:

1. Опитування – доктор уважно вислуховує скарги пацієнта (при важких випадках – його родичів). До того ж в ході цієї розмови лікар уточнює, чи є в людини яка звернулася до нього людини цукрової діабет і який його тип. Одночасно він уточнює, які умови сприяли розвитку коми.
2. Огляд – в ході такої процедури проводиться обстеження шкірних покривів пацієнта, вимірюється його артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень.
3. Здача аналізу на цукор в крові – при першій стадії гіпоглікемічної коми показник глюкози може варіюватися в межах 2,44-3,33 ммоль / л. Чим менше його значення, тим більш критичною вважається ситуація.

Гіпоглікемічна кома – лікування

Критичний стан розвивається стрімкими темпами. З цієї причини лікування гіпоглікемічної коми направлено на швидке відновлення рівня глюкози в крові. Терапія представлена ​​наступними етапами:

1. Долікарська допомога – вона спрямована на заповнення нестачі глюкози.
2. Швидка медична допомога – потерпілому спочатку вводять внутрішньовенно 40% -ний розчин глюкози. На наступному етапі переходять до засобу, в складі якого міститься 5% «солодкого» компонента. Вводять такий розчин капельно. Якщо попередні маніпуляції безрезультатні, вдаються до допомоги адреналіну або глюкокортикоїдів. Їх вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
3. Стаціонарне лікування – все приписи робить доктор. Схема терапії безпосередньо залежить від стадії розвитку порушення.

Гіпоглікемічна кома – невідкладна допомога алгоритм

Щоб не допустити погіршення ситуації, діяти потрібно швидко і правильно. Перша допомога при гіпоглікемічної коми дасть можливість врятувати людське життя. Кожна втрачена хвилину збільшує шанс розвитку незворотних наслідків.

Невідкладна допомога при гіпоглікемічної коми полягає в наступному:

1. Якщо ця неприємність сталася в приміщенні, обов’язково потрібно відкрити вікна. Це забезпечить потік свіжого повітря.
2. Постраждалого необхідно укласти набік на рівну поверхню.
3. Потрібно звільнити людину від одягу, що стискує (розстебнути або зняти).
4. Якщо людина втратила свідомість і в роті у нього є залишки їжі, їх потрібно витягти.
5. Необхідно заповнити недолік глюкози. Якщо кома на першій стадії розвитку, людині потрібно запропонувати цукерки або інший продукт, що містить легкі вуглеводи. При відсутності глотательного рефлексу слід дати чайною ложечкою сік (без м’якоті) або солодкий чай. При коматозному стані під язик капають цукровий розчин. Вливати в цьому випадку солодкі напої заборонено, так як це спровокує асфіксію!
6. Якщо гіпоглікемічна середня кома супроводжується судомами, потерпілому між зубами вставляють неметаллический твердий предмет.
7. Слід дочекатися приїзду швидкої допомоги.

Гіпоглікемічна кома – лікування в стаціонарі

У лікарні доставленого пацієнта обстежують з метою виявлення серйозних черепно-мозкових наслідків. Лікар неодмінно з’ясує причини гіпоглікемічної коми. Обов’язково зробить експрес-тест, що допомагає визначити поточний показник глюкози. Гіпоглікемія – кома лікування передбачає таке:

• застосування сорбентів, які прибирають інтоксикацію;
• крапельне введення глюкози;
• для нормалізації артеріального тиску частіше використовується Допамин або Норадреналин;
• введення хлориду калію.

У відновний період важливо дотримуватися рекомендацій доктора з приводу харчування. Цьому фахівцеві добре відомі симптоми гіпоглікемічної коми і методи боротьби з цим порушенням. У перші дні пацієнтові слід вживати в їжу страви, багаті легкозасвоюваними вуглеводами. Це каші, солодкі напої, мед і так далі. До того ж потрібно пити лужну воду. У цей період в раціоні пацієнта повинні бути відсутніми жири і білки. Їх можна буде ввести лише після того, як доктор переконається, що ризик розвитку рецидиву зведений до нуля.

Гіпоглікемічна кома – прогноз

У більшості випадків допомога надана вчасно і правильно. Зважаючи на це для переважної кількості пацієнтів прогноз після гіпоглікемічної коми сприятливий. Такий стан успішно усувається і після подальшого стаціонарного лікування всі показники приходять в норму. Після виписки з лікарні пацієнтові потрібно строго дотримуватися приписів лікаря.

Гіпоглікемічна кома – наслідки

Після наданої медичної допомоги пацієнту в несвідомому стані перше поліпшення настає через 4 години. Якщо цього не відбулося, збільшується ризик набряку мозку. В цьому випадку гіпоглікемічна кома чревата інвалідністю пацієнта або навіть летальним результатом. До того ж стрімке зниження рівня глюкози в крові провокує порушення кровообігу. В результаті це призводить до порушення мови, інсульту, інфаркту або епілепсії.

можливі ускладнення

Найпоширенішими ускладненнями при гиперосмолярная комі є:

• епілептичні припадки;
• тромбоз;
• панкреатит;
• проблеми з печінкою;
• параліч;
• проблеми з промовою.

При перших же проявах клінічної симптоматики хворому необхідно надати лікарську допомогу, обстеження і призначити лікування.

Кома у дітей зустрічається частіше, ніж у дорослих і характеризується вкрай негативними прогнозами. Тому батькам необхідно стежити за самопочуттям малюка, а при перших же симптомах звертатися за медичною допомогою.

Найпоширеніші види ком

Апоплекіческая кома

Апоплексична кома розвивається внаслідок крововиливу або тромбозу мозкових артерій. Основною причиною розвитку даного виду коми є гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт).

Клінічно крововилив в мозок проявляється:

• різкою втратою свідомості;
• найчастіше спостерігається червоне обличчя;
• пульсацією видимих ​​великих судин шиї;
• зіниці не реагують на світло;
• відсутністю або зниженням сухожильних рефлексів;
• виникненням порушень дихання з розвитком гучного хрипкий дихання;
• підвищеним артеріальним тиском і зниженням частоти серцевих скорочень.

травматична кома

Травматична кома виникає внаслідок механічного пошкодження при черепно-мозкових травмах. В результаті травми можуть статися крововиливи в мозок, контузія або здавлення мозку, що згодом веде до набряку і дислокації мозку.

Травматична кома характеризується:

• можливістю кровотечі з носа, вуха;
• синцями навколо очей (так званий симптом окулярів);
• різними розмірами зіниць (анізокорія);
• найсильнішою головним болем;
• запамороченням;
• спутанностью і втратою свідомості;
• втратою пам’яті.

епілептична кома

Під час епілептичного нападу через великого поширення епілептичного розряду по всіх ділянках головного мозку відбувається розвиток епіпріпадков і епістатусу. Надалі на тлі цих процесів розвивається кома.

Епілептична кома характеризується:

• раптовою втратою свідомості;
• розвитком тонічних і клонічних судом;
• синюшностью особи;
• хворий може прикусити язика;
• відходженням пінистої рідини з рота;
• сечовипусканням і мимовільним актом дефекації;
• гучним і хрипким диханням;
• прискореним серцебиттям;
• відсутністю сухожильних реакцій;
• відсутністю реакції зіниць на світло.

гипоксическая кома

Гипоксическая кома розвивається при зупинці кровообігу на 3 – 5 хвилин, а також при інфекціях (ботулізм, правець, дифтерія), пневмонії, набряку легенів, енцефалітах та ін.

Клінічно характеризується:

• синюшностью шкіри і слизових;
• вологістю шкіри;
• вузькими зіницями, які не реагують на світло;
• прискореним або уряжённим серцебиттям, з розвитком аритмії;
• порушенням функції дихання з розвитком дихальної недостатності;
• можливий розвиток судом.

діабетична кома

Діабетична кома являє собою декомпенсацію цукрового діабету, яка протікає з розвитком кетоацидозу. Виникає внаслідок нестачі інсуліну у хворих з цукровим діабетом. Зазвичай розвивається поступово протягом декількох днів або навіть тижнів.

Передвісники діабетичної коми:

• скарги на виражену спрагу;
• збільшення кількості сечі;
• Загальна слабкість;
• диспепсичні розлади: нудота, блювання;
• гострі болі в животі;
• зменшення маси тіла;
• головний біль і дзвін у вухах;
• іноді можливі болі в області серця;
• нервове і моторне збудження.

Діабетична кома характеризується:

• розвитком оглушення з наступною втратою свідомості;
• зниженням м’язового тонусу;
• різким зниженням артеріального тиску;
• специфічною ознакою – запахом яблук з рота, яка обумовлена ​​накопиченням кетоацетона в крові.

печінкова кома

Печінкова кома розвивається у пацієнтів з печінковою недостатністю і є крайнім ступенем печінкової енцефалопатії. Цей стан розвивається в результаті порушення дезінтоксикаційної функції печінки і накопичення продуктів метаболізму в організмі. У таких хворих дуже швидко розвивається набряк мозку, який призводить до дислокації структур мозку і смерті.

Печінкова кома характеризується:

• втратою свідомості;
• розширеними зіницями;
• можливістю мимовільного сечовипускання і акту дефекації;
• збереженої реакцією на зовнішні подразники в початковій стадії;
• можливістю зупинки дихання та серцевої діяльності;
• желтушностью шкірного покриву;
• присутністю печінкового запаху з рота;
• тахікардією;
• підвищеною температурою тіла;
• масивним геморагічним синдромом.

Харчова кома

Харчова кома, або по-іншому реактивна гіпоглікемія, розвивається в результаті різкого зниження вмісту цукру в крові після прийому їжі. Норма глюкози крові становить 3,3 – 5,5 ммоль / л. При зниженні цукру крові нижче 2 ммоль / л розвиваються симптоми гіпоглікемії.

• головний біль;
• Загальна слабкість;
• сонливість і позіхання;
• швидка стомлюваність;
• можлива неадекватність поведінки;
• слухові і зорові галюцинації;
• іноді може проявлятися депресією і дратівливістю;
• порушенням сну;
• почуттям тривоги і занепокоєння.

Клінічні прояви

Залежно від вираженості і швидкості зниження рівня цукру виділяється початкова і розгорнута клінічна стадія гіпоглікемії. Для початкової стадії характерними є кілька клінічних проявів:

• Виражене відчуття голоду.
• Загальна слабкість.
• Підвищена пітливість (реакція вегетативної частини нервової системи на енергетичне голодування).
• Почуття тривоги, занепокоєння.
• Головний біль.

На стадії розгорнутої клінічної картини загальний стан дитини погіршується, з’являються нові клінічні ознаки патологічного процесу:

• Виражене психомоторне збудження, яке протягом досить короткого періоду часу змінюється оглушення, сопор і комою.
• Розвиток тоніко-клонічних судом поперечнополосатой скелетної мускулатури.
• Виражена пітливість.
• Підвищення рівня системного артеріального тиску вище вікової норми з наступним його зниженням.
• Почастішання скорочень серця (тахікардія).

На стадії розгорнутої картини рівень цукру стає критичним, він зазвичай нижче 3,3 ммоль / л. При появі перших ознак розвитку патологічного процесу важливо не баритися з наданням першої допомоги.

Надання допомоги при цукрової комі

долікарська допомога

Наданням допомоги людині в стані гіпоглікемії стане забезпечення його швидкими вуглеводами. Солодка їжа або чай допоможуть підняти рівень цукру в крові і уникнути впадання в кому. Якщо діабетик знепритомнів до того, як ви встигли дати йому цукор, то негайно слід викликати швидку допомогу.

У несвідомому стані вивести хворого з коми здатна 60-тіміллілітровая внутрішньовенна ін’єкція 40% -го розчину глюкози. Буквально протягом 1-2 хвилин діабетик повинен прийти в себе. Після цього, щоб уникнути повторного нападу, бажано нагодувати потерпілого складними вуглеводами (наприклад, фрукти).

Якщо розчину глюкози під рукою немає, то можна ввести діабетикові шприцом-ручкою Глюкагон. Дозування препарату проводиться з урахуванням маси тіла хворого. Це ліки здатні простимулювати печінку до вироблення глікогену, який забезпечить надходження цукру в кров. Якщо жодне проведене вами захід з алгоритму невідкладної допомоги при гіпоглікемічної коми не повернуло хворого до тями, йому потрібна термінова госпіталізація. Відсутність реакції з його боку свідчить про розвиток ускладнень.

Послідовність надання допомоги при глікемії

Перш, ніж робити які-небудь заходи, ви повинні переконатися, що перед вами дійсно випадок гіпоглікемічного стану. Для цього слід при наявності можливості опитати хворого або дізнатися, як все сталося, у оточуючих. З вашого боку надається невідкладна допомога при гіпоглікемічної коми буде виглядати наступним чином:

У 2018 році в України випробують нову технологію лікування діабету

• Визначте вміст цукру в крові глюкометром.
• Покладіть хворого на бік, очистити порожнину рота від залишків їжі.
• Забезпечте хворого в стані прекоми швидкими вуглеводами.
• Терміново викличте швидку допомогу при втраті хворим свідомості.
• При наявності шприца з глюкагон введіть підшкірно не більше 1 мл.

Забороняється вливати солодкі напої в рот людині, яка втратила свідомість. Це може привести до асфіксії. Гострими ускладненнями коматозного стану можуть бути набряк головного мозку або крововилив в нього. Швидкість вашої реакції і правильна послідовність дій в такій ситуації може врятувати людині життя.

Стаціонарне лікування коми

Якщо хворого в стані гіпоглікемічної коми доставили в медичний заклад, то йому призначається курсове лікування. Першим його етапом буде введення 40% -го розчину глюкози до 110 мл залежно від маси тіла. Якщо після цього клінічна картина коматозного стану не змінюється, переходять до краплинного введення того ж розчину, але меншою концентрації і в більшому обсязі. Якщо кома зумовлена ​​передозуванням цукрознижувальних препаратів, то глюкоза вводиться до нормального рівня глікемії і повного виведення залишків прийнятого ліки з організму.

Попередити набряк мозку дозволяє внутрішньовенне крапельне забезпечення хворого діуретиками (Маннит, Манітол, Фуросемид, Лазикс). В період проведення терапії огляд повинні провести також кардіолог і невролог для попередження можливих ускладнень. Після виходу їх коми спостереження за хворим веде ендокринолог. Він призначає проходження необхідних для діагностики стану діабетика аналізів і встановлює для нього дієту.

фактори впливу

Найчастіше прояв діабетичної коми є наслідком таких причин:

• зневоднення організму (пронос, блювота, недостатність вживаної рідини, тривалий прийом сечогінних препаратів, порушення в роботі нирок);
• нестача інсуліну (хворий забуває його прийняти або свідомо порушує процес лікування);
• підвищена потреба в інсуліні (таке трапляється через порушення дієти, простудних та інфекційних захворювань);
• недіагностованою діабет (хворий може не підозрювати про свою хворобу, через що він не отримує необхідного лікування, як наслідок цього може наступити кома);
• застосування антидепресантів;
• хірургічні впливу.

Отже, з можливими причинами захворювання ми розібралися. Давайте тепер дізнаємося ознаки гиперосмолярная коми.

Загальні відомості

Гиперосмолярная некетоновой кома (гонки) була вперше описана в 1957 році, інші її назви – некетогенному гіперосмолярна кома, діабетичне гіперосмолярний стан, гострий гіперосмолярний неацідотіческій діабет. Назва даного ускладнення описує його основні характеристики – концентрація кінетично активних частинок сироватки висока, кількість інсуліну досить для зупинки кетоногенеза, але не запобігає гипергликемию. Гонка діагностується рідко, приблизно у 0,04-0,06% пацієнтів з діабетом. У 90-95% випадків вона виявляється у хворих з ЦД 2 типу і на тлі ниркової недостатності. У групі високого ризику знаходяться особи похилого та старечого віку.

Гиперосмолярная некетоновой кома

Невідкладна допомога при гіпоглікемічної коми: алгоритм дії

В першу чергу слід упевнитися, що у людини, що знаходиться поруч, стрімко розвивається гіпоглікемічний напад. Якщо є можливість, потрібно з’ясувати у хворого причину його нездужання, діагноз. Потім треба негайно викликати швидку допомогу. Потім, не втрачаючи часу, необхідно вжити ряд невідкладних заходів.

До приїзду лікарської бригади потрібно керуватися наступним алгоритмом дій з надання першої допомоги при гіпоглікемічної коми:

Невідкладна допомога при гіпоглікемічної коми

1. Зняти одяг, що стискує тіло хворого, розстебнути комір.
2. У приміщенні забезпечити приплив свіжого повітря. Якщо потерпілий знаходиться у відкритому просторі, укласти його в тінь на рівну поверхню.
3. Якщо людина знаходиться ще в прекомі, відразу ж дати йому солодкий чай, компот, цукерку, мед або цукор.
4. При судорожному стані повернути хворого на бік, щоб язик не перекрив горло.
5. Видалити з рота недоїдену їжу.
6. Вставити між щелепами вчетверо складений носовичок або будь-якої дерев’яний (але не металевий) предмет.
7. При наявності глюкометра виміряти рівень цукру.
8. Якщо є шприц з глюкагоном, ввести підшкірно 1 мл розчину.
9. До приїзду швидкої допомоги контролювати 3 найважливіші показники життєдіяльності: дихання, серцебиття, пульс.

Надаючи цукрознижувальну долікарську допомогу хворому, який знаходиться в несвідомому стані, категорично не можна намагатися влити йому в ротову порожнину солодкий напій – це загрожує асфіксією (задухою).

Якщо поблизу є аптека, слід придбати шприц-ручку з розчином Глюкагону і зробити підшкірну ін’єкцію. Препарат активізує синтез глікогену печінкою, і в кровотік почне надходити глюкоза.

Завдяки наданої потерпілому долікарської допомоги можна уникнути набряку головного мозку, інсульту і інших важких ускладнень коми. Якщо ж комплекс вжитих невідкладних заходів не допомагає відновити нормальний стан хворого, його слід негайно доставити в стаціонар.

Гіпоглікемія у дітей

Гіпоглікемічна кома у дітей протікає так само, як і у дорослих: з рясною пітливістю, судомами, задишкою і т.п. Спочатку патологічний стан може проявлятися невмотивованими капризами, втратою апетиту, невиліковним сонливістю. В такому випадку слід запідозрити падіння концентрації цукру в крові.

Напади, викликані дефіцитом глюкози, руйнують незміцнілу нервову систему, тому для дітей надання невідкладної допомоги при гіпоглікемічної коми має дещо інший психологічний характер. Батькам ні в якому разі не можна піддаватися паніці і хвилювати дитини. Слід контролювати рівень цукру через кожні 2 години і заповнювати дефіцит інсуліну незалежно від причини його нестачі. У перервах між вимірами потрібно давати багато пити, нежирний курячий бульйон, при необхідності – швидкі вуглеводи.

Як надати невідкладну допомогу при серцевій астмі

Кома і об’ємні утворення головного мозку

Надання допомоги при комі і подальша тактика ведення пацієнта відрізняється, якщо кома виникла внаслідок наявності дифузного процесу, наприклад, енцефаліту або менінгіту, або ж присутності якогось об’ємного, осередкового процесу: крововилив, пухлина, абсцес мозку. Саме тому необхідно ретельно і уважно проводити диференційну діагностику, щоб визначити реальні причини коми і не зробити помилку. Невірна діагностика і згодом лікування можуть призвести до сумного для пацієнта результату. Наприклад, не можна проводити люмбальна пункція при наявності пухлини мозку, а при менінгіті або енцефаліті ця процедура просто необхідна.

Кома і епілептичний статус

При розвитку рухової активності у пацієнта, що перебуває в комі, потрібно припускати епілептичний статус. Як леченіяіспользуется дифенин в дозуванні 1-1,5 г внутрішньовенно по 50 мг у хвилину. Для дітей доза становить 10-15 мг на кг. При неможливості купірувати епілептичний статус в комі додають 0,75-1 г фенобарбіталу дорослим і 10-15 мг на кг препарату дітям внутрішньовенно по 20 мг у хвилину.

Класифікація

Гіперосмолярна кома має кілька різновидів:

• Гипергликемическая кома. Спостерігається при підвищенні цукру в крові, що призводить до інтоксикації і порушення свідомості, може супроводжуватися підвищенням концентрації молочної кислоти.
• Гипергликемическая гіперосмолярна кома – змішаний тип патологічного стану, коли порушення свідомості відбувається через надмірний вміст цукру і високоосмотіческіх з’єднань з порушенням вуглецевого обміну. При діагностиці необхідно перевірити хворого на наявність інфекційних захворювань в нирках, в носовій порожнині, перевірити черевну порожнину і лімфовузли, так як кетоацидоз при даного різновиду відсутня.
• Кетоацидотическая кома. Пов’язана з недоліком інсуліну через неправильно підібраного лікування, що сприяє порушенню подачі глюкози клітинам і зменшення її утилізації. Симптоматика розвивається швидко, прогноз терапії сприятливий: одужання настає в 85% випадків. У хворого може спостерігатися сильна спрага, болю в животі, хворий має виражену глибоке дихання з запахом ацетону, з’являється сплутаність свідомості.
• Гиперосмолярная некетоацідотіческая кома. Для неї характерно гостре порушення метаболізму з різкою дегідратацією і ексікозом. Накопичення кетонових тіл відсутня, зустрічається дуже рідко. Причиною виступає недолік інсуліну і зневоднення. Процес розвитку досить повільний – близько двох тижнів з поступовим збільшенням симптоматики.

Кожна з різновидів пов’язана між собою основною причиною – на цукровий діабет. Гіперосмолярна кома розвивається протягом двох-трьох тижнів.

Етіологія

• внутрішньочерепні процеси (судинні захворювання, запальні, об’ємні утворення);
• киснева недостатність мозку – гіпоксія (гострі захворювання легень, серцево-судинної системи і крові, при недостатності кисню у вдихуваному повітрі – гіпоксична гіпоксія);
• зміни обміну речовин (захворювання ендокринної системи – цукровий діабет, тиреотоксикоз, при станах, що викликають втрату електролітів, води.);
• екзогенні та ендогенні інтоксикації.

Що відбувається в організмі

На жаль, патогенез гиперосмолярной коми досі маловивчений і тому погано пояснимо. Однак відомо, що під час даного ускладнення відбуваються певні внутрішні процеси, які і служать його провокаторами.

Гіперосмолярна кома при цукровому діабеті обумовлена ​​декількома серйозними факторами або процесами, що відбуваються в організмі хворого. Перш за все, це різкий стрибок глюкози в крові (до 55,5 ммоль / л і навіть більше) і різке підвищення рівня натрію в плазмі крові (від 330 до 500 мосмоль / л і більше).

Також кома може бути обумовлена ​​зневодненням клітин всього організму, під час якого рідина спрямовується в міжклітинний простір, тим самим намагаючись знизити рівень глюкози і натрію.

Чи існують конкретні об’єктивні причини гиперосмолярной коми, які можуть стати провокаторами цього важкого захворювання?

Як допомогти хворому вдома?

Перше і найважливіше – це не панікувати і бути поруч. І, звичайно ж, слід зробити конкретні дії.

Якщо у близької вам людини настала гіперосмолярна кома при цукровому діабеті, невідкладна допомога, яку зробите ви, повинна полягати в наступному:

1. Викликати негайно лікарів.
2. Укрити хворого теплими ковдрами і / або оточити гарячими грілками.
3. Якщо є можливість і досвід, можна ввести в вену 500 мл фізрозчину.

Прибула бригада лікарів надасть хворому першу медичну допомогу і госпитализирует його в лікарню.

профілактика

Профілактичні заходи будуть полягати у виконанні клінічних рекомендацій, дотриманні дієтичного харчування, контролюванні свого стану. Якщо з’являються перші ознаки недуги, терміново звертатися до лікаря.

Чи всі коректно в статті з медичної точки зору? Дайте відповідь тільки в тому випадку, якщо у вас є підтверджені медичні знаніяДаНет

Поділитися статтею: Читати нас на Яндекс.Дзен

Захворювання зі схожими симптомами: Малокровие (анемія) (співпадаючих симптомів: 8 з 15)

… Набряк головного мозку (співпадаючих симптомів: 8 з 15)

… Гипонатриемия (співпадаючих симптомів: 6 з 15)

… Отруєння миш’яком (співпадаючих симптомів: 6 з 15)

… Цукровий діабет (співпадаючих симптомів: 6 з 15)

… До якого лікаря звернутися

При підозрі на таке захворювання, як «Гіперосмолярна кома» потрібно звернутися до лікарів:

Педіатр – дитячий лікар, який спеціалізується на питаннях охорони здоров’я дитини, діагностування, профілактики та лікування захворювань у детей.Чітать>

Кращі Педіатри Єкатеринбурга

Оксана ВікторовнаФірстова1отзив Всі Педіатри Єкатеринбурга (1)

Терапевт – це фахівець широкого профілю, в компетенції якого знаходяться питання ранньої діагностики і лікування багатьох заболеваній.Чітать>

Кращі Терапевти Єкатеринбурга

ПунцагНарантуяа2отзива Ірина ГеоргіевнаСайдукова1отзив Валентина НіколаевнаСпіріна16отзивов Марина АнатольевнаЛогачева54отзива Алла ГарріевнаКічігіна4отзива Всі Терапевти Єкатеринбургу (49)

Ендокринолог – лікар, який отримав спеціалізацію з питань діагностики, профілактики та лікування патології ендокринної сістеми.Чітать>

Основне захворювання. Симптоми і діагностика

До основних симптомів цієї недуги можна віднести постійну спрагу і сухість у роті, підвищене сечовипускання і надлишкову пітливість, тривале загоєння ран, постійні головні болі і запаморочення, оніміння нижніх кінцівок, набряки, підвищений артеріальний тиск і так далі.

Як визначити у хворого наявність недуги? Якщо присутні зазначені вище симптоми, слід негайно звернутися до лікаря, який призначить певну діагностику.

Перш за все, це, звичайно ж, аналіз крові на цукор. Пам’ятайте, що показник цукру в крові не повинен перевищувати 5,5 ммоль / л? Якщо він сильно збільшений (від 6,7 ммоль / л), то може бути діагностовано цукровий діабет.

Крім того, лікуючий лікар може призначити ще додаткові обстеження – вимірювання рівня глюкози, а також її коливання протягом доби; аналіз на визначення рівня інсуліну в крові; аналіз сечі на вимір лейкоцитів, глюкози і білка; ультразвукове дослідження черевної порожнини та інші.

Важливо пам’ятати, що цукровий діабет – це серйозне і небезпечне захворювання, так як воно загрожує неприємними і болючими ускладненнями. Перш за все, це сильна, часом заважає пересуватися, набряклість, біль і оніміння в ногах, ураження стоп трофічними виразками, незворотні гангрени і гіперосмолярна діабетична кома.

Симптоми гіпоглікемічного стану

Зрозуміти, що у людини настала прекома, можна за таким характерному симптому як рясне потовиділення

Діабетик впадає в кому не відразу. Спочатку настає прекоматозний стан. Надзвичайно важливо вчасно його розпізнати. При гіпоглікемії перша допомога часто дозволяє запобігти розвитку коми. Однак рятівні заходи слід вживати швидко, протягом 5-15 хвилин.

Зрозуміти, що у людини настала прекома, можна за такими характерними симптомами:

• раптовий занепад сил;
• запаморочення;
• блідість шкіри обличчя;
• тремор рук;
• рясне потовиділення;
• загострене почуття голоду.

При початковому гипогликемическом стані досить напоїти хворого солодким чаєм або дати йому трохи рідкого меду, цукрового піску або кілька м’яких цукерок, і напад швидко блокується. Небажано тільки використовувати шоколад або морозиво, тому що глюкоза з цих продуктів засвоюється значно повільніше. Але якщо цукор не надходить в кровотік, неминуча крайня ступінь гіпоглікемії.

Симптоми розвивається коматозного стану:

Тахікардія є симптомом розвивається коматозного стану

• посилене потовиділення;
• волога, бліда, холодна шкіра;
• тахікардія;
• падіння тиску;
• запаморочення;
• нудота, що викликає блювоту;
• розширені зіниці очей, що не звужуються від яскравого світла;
• зниження температури тіла;
• м’язові судоми;
• тремор кінцівок;
• оніміння локальних ділянок тіла;
• порушення координації рухів;
• утруднена мова;
• задишка, зупинка дихання;
• помутніння і втрата свідомості.

Симптоми гіпоглікемічної коми варіюються у різних хворих в залежності від швидкості розвитку патологічного стану. Однак існує алгоритм надання невідкладної допомоги, єдиний для всіх діабетиків.

Кома при ураженнях головного мозку (мозкова кома)

Етіологія

Церебральна (мозкова) кома спостерігається при захворюваннях головного мозку: мозковому інсульті, пухлини мозку, менінгіті Клінічна картина мозкового інсульту розвивається при крововиливах в мозок, тромбоз і емболії мозкової артерії. Малюнок 11. Крива чейн-стоксова дихання

клініка

Найчастіше мозкова кома буває пов’язана з крововиливом в мозок, виявити яке зазвичай неважко. Як правило, воно розвивається у людей похилого віку, які страждають на гіпертонічну хворобу.

Хворий знаходиться в несвідомому стані, обличчя червоне, рот напіврозкритий, нижня губа відвисає, з рота витікає слина, носо-губна складка з одного боку згладжена. Зіниці на світло не реагують. Відзначається мимовільне сечовиділення.

Пульс напружений, сповільнений. При обстеженні хворого визначається параліч кінцівок правої або лівої сторони. Паралізована кінцівку, піднята догори, падає безвольно. Кінцівки на іншій стороні тіла пасивні і, будучи піднятими догори, а потім відпущеними, теж падають, але не так різко і швидко. Різниця завжди можна визначити, якщо перевірити стан кінцівок з обох сторін. М’язовий тонус на паралізованою стороні помітно знижений.

Сглаженность носогубной складки вказує на параліч лицьового нерва. Голова може бути відхилена в бік. Туди ж спрямований погляд (в сторону вогнища ураження мозку). Дихання храпящее (стерторозное) або чейн-стоксово (рис. 11). Температура нормальна або субфебрильна, іноді піднімається до 38 ° і вище. Підвищення температури може бути також обумовлено приєдналася запаленням легенів, яке часто ускладнює мозковий інсульт.

При вислуховуванні серця звертає увагу глухість тонів, але на аорті відзначається акцент (посилення) другого тону.

Слід пам’ятати, що мозковий інсульт може бути пов’язаний не з крововиливом, а з занесенням в головний мозок ембола при вадах серця і ендокардітах. Тоді при вислуховуванні серця визначаються шуми, які вказують на наявність пороку. На емболію в мозку вказує молодий вік хворого і блідість обличчя.

Третій вид інсульту – тромбоз мозкових судин – має ту характерну особливість, що розвивається, як правило, повільно, а не раптово. Захворювання властиво літнього віку і пов’язане з атеросклерозом судин головного мозку.

Картина мозкової коми може виникнути при тому чи іншому захворюванні головного мозку, наприклад пухлини його, менинго-енцефаліт і т. Д.

Важкість стану і прогноз при мозковій комі внаслідок інсульту залежать від калібру ураженого судини, масивності крововиливу, повторення крововиливів і ускладнень. У випадках крововиливу в життєво важливі центри головного мозку смерть може відбутися незабаром після інсульту і навіть миттєво, як, наприклад, при крововиливі в довгастий мозок.

діагностика захворювання

Що включає в себе дана діагностика і до якими показниками необхідно прагнути?

1. Глюкоза в сечі (глюкозуріческій профіль). Норма – від 8,88 до 9,99 ммоль / л.
2. Калій в сечі. Норма для дітей – від десяти до шістдесяти ммоль / сут, для дорослих – від тридцяти до ста ммольсут.
3. Натрій в сечі. Норма для дітей – від сорока до ста сімдесяти ммоль / сут, для дорослих – від ста тридцяти до двохсот шістдесяти ммоль / сут.
4. Глюкоза в крові. Норма для дітей – від 3,9 до 5,8 ммоль / л, для дорослих – від 3,9 до 6,1 ммоль / л.
5. Калій в крові. Норма – від 3,5 до 5 ммоль / л.
6. Натрій в крові. Норма – від ста тридцяти п’яти до ста сорока п’яти ммоль / л.

Більш того, лікуючим лікарем може бути призначено УЗД-обстеження, рентген підшлункової залози, а також регулярна ЕКГ.

Лікування в стаціонарі

Після прибуття до медичного закладу пацієнта не відключають від крапельниці з розчином глюкози. Лише один раз вводять 0,1% -ний розчин адреналіну, а потім внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1 – 2 мл глюкагону. Останню маніпуляцію можна повторювати кожні 2 години. Паралельно підключається подача кисню через маску. Додатково вводять Преднізолон по 30 мг 4 рази на добу у вигляді ін’єкцій.

Найбільшу небезпеку при тривалому перебуванні в комі представляє набряк головного мозку, який може ускладнитися внаслідок стискання життєво важливих ділянок, що відповідають за дихальну і серцеву діяльність. Для боротьби з цим станом використовують сечогінні препарати: Манітол і Лазикс.

При ознаках порушення дихання або розвитку жизнеугрожающих аритмій хворого переводять у відділення інтенсивної терапії для підключення до апарату штучного дихання і постійного моніторингу показників роботи серця.

Після успішного виведення хворого з коми рекомендується пройти курс лікування препаратами, що поліпшують кровообіг і метаболізм у головному мозку. Терміном до 2 місяців призначаються такі препарати, як Церебролізин, Кавинтон, Глутаминовая кислота, Фезам, Аминалон і інші.

Вихід з коми

Вихід з коми відбувається під впливом комплексного лікування. Поступово відбувається відновлення функції центральної нервової системи, починають відновлюватися рефлекси. Відновлення свідомості може супроводжуватися маренням і галюцинаціями, а також руховим збудженням. Можливі поява судом з втратою свідомості.

Існує два шляхи виходу з коми:

Вегетативний стан являє собою стан, що характеризується відсутністю ознак психічного життя, але відновленням функції дихання, кровообігу; відкриванням очей, появою періодів сну і неспання.

Вегетативний стан може в подальшому через стадію мінімальної свідомості перейти в повне відновлення свідомості або в хронічний вегетативний стан.

Існує штучна або медикаментозна кома – штучно створюється лікарями стан для захисту організму і головного мозку від порушень. Для введення в кому застосовуються спеціальні препарати.

причини розвитку

Гіперосмолярна кома розвивається при цукровому діабеті під впливом наступних факторів:

1. Сильне зневоднення через обширних опіків, передозування або довгого вживання сечогінних препаратів, отруєнь і кишкових інфекцій, які супроводжуються блювотою і діареєю.
2. Нестача інсуліну через недотримання дієти, частих пропусків прийому цукрознижувальних препаратів, важких інфекцій або фізичних навантажень, лікування гормональними засобами, що пригнічують продукцію власного інсуліну.
3. Недіагностованою діабет.
4. Тривале інфікування нирок без належного лікування.
5. Гемодіаліз або внутрішньовенне введення глюкози, коли лікарі не знають про цукровий діабет у пацієнта.