Що таке амбра у парфумерії — чим вона пахне і чому так цінується
Ви будете здивовані, дізнавшись її справжнє походження!
Любимо розповідати про амбру в парфумерії, це викликає бурхливу реакцію у слухачів. Таке гарне слово — амбра. Співзвучно з амброзія чомусь. Здається, що це має бути якась рослина, сік чи смола екзотичного дерева. Але ні, все набагато гірше, інформує Ukr.Media.
Що ж це таке
Оригінальна амбра відноситься до групи компонентів тварин. Тобто квіти та дерева тут ні до чого. Найціннішу, найдорожчу та ароматну амбру для парфумерії роблять кашалоти. І ось як.
Ці морські гіганти (які, до речі, вважаються видом, що вимирає) харчуються в основному молюсками. Після трапези всі неперетравлені частинки — панцирі та інше — потрапляють в особливий відсік травного тракту, пресуються там, ферментуються, і коли маса досягає максимального розміру, відригується. Так, саме так. За принципом котиків та грудочок вовни. Ось ця відрижка кашалоту і є амброю.
Плаваючи хвилями, вона твердіє, набуває сірого відтінку і вкрай неприємний початковий запах пом’якшується, в ньому з’являється та сама амброва насолода, яку так цінують у парфумерії. Вага однієї відрижки — від 20 до 100 кг. А вартість одного грама цієї субстанції сягає 500 євро.
Яка буває амбра
Ви вже зробили нехитрі математичні обчислення, щоб дізнатися, скільки коштуватиме цілісний шматок амбри? Це зробили і браконьєри. І вирішили, навіщо чекати біля моря амбри, якщо її можна звідти забрати. Кашалотів почали масово винищувати заради їх дорогоцінної відрижки. Тому амбру в парфумерії почали виготовляти лабораторно.
Хіміки можуть відтворити будь-який компонент із точністю до молекули. Але, як кажуть знавці, сіра амбра все ж таки відрізняється своєю тваринною енергетикою, і нібито тільки вона може претендувати на звання афродизіаку. Її продовжують знаходити іноді на березі Атлантичного океану, і тоді вона стає частиною ароматної композиції дорогих нішевих парфумів.
Але є ще один варіант амбри у парфумерії — рослинна. Її одержують із насіння лабдануму.
Чим пахне амбра у парфумерії
У своєму фінальному варіанті, після ферментацій і перетворень на парфумерну ноту, амбра набуває неповторного аромату. Він дуже чуттєвий, теплий, солодкуватий, густий і трішки припудрений.
Амбра часто використовується в нотах бази, щоб надати парфуму стійкість та шлейфовість. А може стати центром композиції. Ось парфуми, де її можна почути дуже яскраво:
1. O HIRA від Stephane Humbert Lucas 777 — у піраміді тільки сіра амбра, і нічого більше.
2. Tuxedo від Yves Saint Laurent — тут амбра обрамлена пачулі, ваніллю, фіалкою та трояндою.
3. Magnetic Blend 1 Initio Parfums Prives — її величність сіра амбра в парі з молекулярною, і тільки.
4. Bois d’Encens Giorgio Armani — рослинна амбра зі спеціями, кедром та ветивером.
5. L’Ambre des Merveilles Hermès — лабданум з молекулярною амброю в обсипці з ванілі та пачулі.
Чим пахне сіре, або Як жити після Вільнюського саміту
Нині, коли Велика війна перевалила за 500 днів, чимось таким особливим пахне повітря в Україні. Чим саме? Одразу й не скажеш, можливо, це запах сірого.
А що, колір може пахнути? Може, виходить. Так пахне все в житті, коли ти втрачаєш перспективу, нехай вона і придумана, коли втомився чекати чогось конче необхідного, того, що, здається, належить тобі по праву.
Український тил втомився від війни. Цю втому відчули і найвідданіші волонтери, і найпатріотичніші патріоти. Давайте визнаємо: нас гризе депресія. Її «запахами» переповнена моя стрічка у ФБ і – знаю – не лише моя. Обвал злого песимізму після саміту НАТО у Вільнюсі, якого так чекали, чиї результати були прогнозованими і давно ні для кого не були секретом – це все теж через те саме: дуже хотілося чуда, попри все, попри очевидну реальність – вирватися з сірої повсякденності безкінечної уже війни, перестати вдихати сіре.
А в перші дні лютого і березня – і потім ще кілька місяців – було ж не так. Попри все – важенний удар смертельного ворога, про@баний Південь, армію, якій перед вторгненням «союзнички» не дали нічого, крім «партизанської» зброї, і тої – кіт наплакав, і лише за якийсь місяць до 24 лютого. Тут ще довго можна перелічувати, але не буду. Я про інше: після того, як ворога розбили під Києвом і потопили «Москву», ми всі потрапили під ефект «перших днів і перших успіхів, яких ніхто не чекав». Нам тоді «підсвідомилося»: от ще трошки, от ще мить, ще – і все повернеться, буде «як було». Цілком природня реакція. Як і похмілля після неї – природнє.
Ніщо, нікуди уже не повернеться. Не повернуться загиблі, не відродяться ті саме плани і той же кайф від життя. І тому залишається лише вірити в Перемогу, а коли вона буде – ніхто й близько не знає.
Що з тим робити? Тут без порад. Лише спроба провести аналогії, адже подібне переживали в різні часи різні народи. От Друга Світова війна. Як же не хотіли знову воювати французи та англійці! Ветеранам Першої Світової – лише десь по 40 років було, вони дуже хотіли жити на повну в завойованому ними мирному світі і добре знали, що таке війна. Мабуть, у 1939-му вони теж надіялися: от зараз все повернеться, як було. А в 1941-му – так само думали українці. А довелося всім для перемоги над ворогом людства на довгі воєнні роки вдихнути того безкінечного чекання, тої зосередженості і самовідданості, яким не потрібне щоденне підживлення райдужними емоціями.
От і по нас вдарило це сіре чекання, воєнні будні. І кожному треба своє робить і, звісно, вірити і молитися в «індивідуальному» порядку. Десь воно все складається…
Переможемо. Слава Україні.
Сергій Тихий
FB
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства