Цефотаксим (Cefotaxim) Лікарські препарати

1 флакон містить цефотаксиму натрієвої солі стерильної у перерахуванні на цефотаксим 1 г.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або злегка жовтого кольору. Гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D01.

Фармакологічні властивості

Цефотаксим – це антибіотик із групи цефалоспоринів III покоління для парентерального введення широкого спектра дії. Цефотаксим пригнічує ферменти, що відповідають за синтез клітинної стінки бактерій. Це призводить до лізису бактеріальної клітини.

Резистентність бактерій до цефотаксиму може бути результатом одного або декількох з механізмів, наведених нижче:

– Гідроліз бета-лактамазою. Цефотаксим може гідролізуватися багатьма так званими бета-лактамазами «широкого спектра дії». Він також гідролізується хромосомно кодованими (типу Amp-C) бета-лактамазами.

– Резистентність на основі непроникності.

– Механізм експресії ефлюксних помп.

Кілька цих механізмів можуть існувати одночасно в одній бактерії.

Резистентні до цефотаксиму бактерії можуть демонструвати перехресну резистентність в різній мірі до інших бета-лактамних антибіотиків. Резистентні до цефотаксиму грамнегативні бактерії проявляють перехресну резистентність до інших цефалоспоринів ІІІ покоління широкого спектра дії (цефтазидим, цефтриаксон).

Межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для цефотаксиму, рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST), який відрізняє чутливі мікроорганізми від резистентних, наведені в таблиці нижче.

Клінічні межові значення, встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) для цефотаксиму:

Чутливість стафілококів (Staphylococcus) до цефалоспоринів витікає з їх чутливості до метициліну.

Чутливість стрептококів (Streptococcus) груп А, В, С, G витікає з їх чутливості до бензилпеніциліну.

Спектр антибактеріальної дії

Поширеність резистентності окремих видів може варіювати, що залежить від регіону та часу. При лікуванні серйозних інфекцій бажано враховувати місцеву інформацію про резистентність. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування є сумнівною.

Аеробні грампозитивні бактерії

Чутливі до метициліну Staphylococcus aureus

Чутливі до метициліну коагулазонегативні стафілококи

Чутливі до метициліну Staphylococcus epidermis

Чутливі до метициліну Staphylococcus haemolyticus

Стрептококи групи А (включаючи Streptococcus pyogenes)

Група Streptococcus viridans

Аеробні грамнегативні бактерії

Citrobacter spp. (не включаючи Citrobacter freundii)

Інші види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні бактерії

Резистентні до метициліну

Резистентні до метициліну коагулазонегативні стафілококи

Аеробні грамнегативні бактерії

Аеробні грампозитивні бактерії

Інші види мікроорганізмів

Цефотаксим вводять парентерально. Після одноразового внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 1 г його концентрація у сироватці крові становила приблизно 81–102 мг/л через 5 хвилин і 46 мг/л через 15 хвилин. Після одноразового внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 2 г його концентрація у сироватці крові становила через 8 хвилин 167–214 мг/л.

Після внутрішньом’язового введення цефотаксиму його максимальну концентрацію у сироватці крові (приблизно 20 мг/л після введення 1 г) було досягнуто через 30 хвилин.

Цефотаксим швидко проникає в тканини, перетинає плацентарний бар’єр і досягає високих концентрацій у тканинах плода (до 6 мг/кг). Він виявляється в грудному молоці лише в низьких кількостях (концентрація в грудному молоці 0,4 мг/л після введення 2 г).

У разі запалення оболонок головного або спинного мозку цефотаксим і дезацетилцефотаксим проникають у ліквор і досягають там терапевтично ефективних концентрацій речовини (наприклад, при інфекціях, спричинених грамнегативними бактеріями та пневмококами).

Уявний об’єм розподілу становить 21–37 л. Зв’язується з білками плазми приблизно на 25–40 %.

Цефотаксим значною мірою метаболізується в організмі людини. Близько 15–25 % дози, введеної парентерально, виводиться у вигляді О-дезацетилцефотаксиму. Метаболіт має антибактеріальну активність.

Крім дезацетилцефотаксиму, утворюються ще два неактивні метаболіти (лактони). Лактон утворюється з дезацетилцефотаксиму як недовговічний проміжний продукт, який невдовзі не можна виявити в сечі або плазмі крові, оскільки він швидко перетворюється в стереоізомери лактону, що має у структурі відкрите кільце (β-лактамне кільце). Вони також виводяться з сечею.

Екскреція цефотаксиму та дезацетилцефотаксиму відбувається переважно нирковим шляхом. Невеликий відсоток (близько 2 %) виводиться з жовчю. У сечі, зібраній протягом 6 годин 40–60 % дози було виявлено у незміненому вигляді і приблизно 20 % у вигляді дезацетилцефотаксиму. Після внутрішньовенного введення радіоактивно міченого цефотаксиму було виділено більше 80 % у сечі, з них 50–60 % у незміненому, а решта у вигляді 3 метаболітів.

Загальний кліренс цефотаксиму становить 240–390 мл/хв, а нирковий кліренс 130–150 мл/хв.

Період напіввиведення цефотаксиму та активного метаболіту в сироватці крові становить 50–80 та 125 хвилин відповідно. У пацієнтів похилого віку (> 80 років) період напіввиведення для цефотаксиму та активного метаболіту становив 120–150 хвилин та 5 годин відповідно.

У випадках тяжких порушень ниркової функції (кліренс креатиніну 3–10 мл/хв) період напіввиведення цефотаксиму може бути продовжений до 2,5–10 годин.

Цефотаксим накопичується в цих умовах лише в незначній мірі, на відміну від активних і неактивних метаболітів.

І цефотаксим, і дезацетилцефотаксим в значній мірі виводяться з крові шляхом гемодіалізу.

Показання

Застосовувати для лікування нижченаведених серйозних інфекцій, які спричинені або дуже ймовірно спричинені мікроорганізмами, чутливими до цефотаксиму (див. розділ «Фармакодинаміка»):

– Бактеріальна пневмонія (цефотаксим не діє проти бактерій, що викликають атипову пневмонію, або проти різних інших бактеріальних штамів, які можуть викликати атипову пневмонію, включаючи P. aeruginosa — див. розділ «Фармакодинаміка»).

– Ускладнені інфекції нирок та верхніх сечовивідних шляхів.

– Серйозні інфекції шкіри та м’яких тканин.

– Інфекції статевих органів, спричинені гонококами, особливо коли застосування пеніциліну виявилося неефективним або не підходить.

– Внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт): при лікуванні внутрішньочеревних інфекцій слід застосовувати цефотаксим в поєднанні з антибіотиком, який діє проти анаеробних мікроорганізмів.

– Гострий бактеріальний менінгіт (особливо викликаний H. Influenzae, N. Meningitis, S. pneumonie, E. coli, Klebsiella spp.).

– Хвороба Лайма, або кліщовий бореліоз (зокрема II та III стадії).

– Бактеріємії , пов’язані або імовірно пов’язані з однією з перерахованих інфекцій (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, слід поєднувати з іншим відповідним антибіотиком).

– Ендокардит (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, потрібно поєднувати з іншим відповідним антибіотиком).

Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень (до/після хірургічних операцій, зокрема на товстій і прямій кишках (колоректальна хірургія), на шлунково-кишковому тракті, передміхуровій залозі, у сечостатевій системі, акушерсько-гінекологічних операцій у пацієнтів із вираженим ризиком післяопераційних інфекцій).

Необхідно брати до уваги офіційні рекомендації щодо правильного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших β-лактамних антибіотиків.

Протипоказання для застосування розчинів, що містять лідокаїн:

– підвищена чутливість до лідокаїну або іншого місцевого анестетика амідного типу;

– атріовентрикулярні блокади без встановленого водія ритму;

– тяжка серцева недостатність;

– дитячий вік до 1 року (внутрішньом’язове введення).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пробенецид блокує канальцеву секрецію цефотаксиму.

Це збільшує експозицію цефотаксиму приблизно вдвічі і знижує нирковий кліренс приблизно на 50 % при терапевтичних дозах. З огляду на широкий терапевтичний діапазон застосування цефотаксиму не потрібно коригувати дозування для пацієнтів із нормальною нирковою функцією. Пацієнтам з порушенням ниркової функції може знадобитися коригування дозування.

Аміноглікозидні антибіотики та діуретики

Як і інші цефалоспорини, цефотаксим може посилювати нефротоксичну дію таких нефротоксичних препаратів, як аміноглікозиди та потужні діуретики (такі як фуросемід). У цих пацієнтів необхідно контролювати ниркову функцію.

Цефотаксим не слід поєднувати з бактеріостатичними антибіотиками (наприклад, тетрацикліном, еритроміцином та хлорамфеніколом), оскільки може мати місце антагоністичний ефект.

Для інфузій можуть використовуватися такі розчини: вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % декстроза, розчин Рінгера.

Особливості застосування

Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призводити до підвищеного росту нечутливих мікроорганізмів. Важливо регулярно перевіряти стан хворого. Якщо під час лікування виникає суперінфекція, необхідно вжити відповідних заходів.

У разі тривалого застосування слід контролювати функцію печінки та нирок.

Повідомлялося про серйозні, в тому числі летальні, реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, які отримували цефотаксим. Якщо виникає алергічна реакція, лікування слід припинити.

Застосування цефотаксиму суворо протипоказане пацієнтам із наявністю в анамнезі реакції гіперчутливості негайного типу до цефалоспоринів.

Оскільки у 5–10 % випадків існує перехресна алергія між пеніцилінами та цефалоспоринами, останні слід застосовувати з особливою обережністю людям, які мають підвищену чутливість до пеніциліну.

Рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам з алергічним діатезом або астмою.

Тяжкі бульозні шкірні реакції

Повідомлялося про тяжкі бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, при застосуванні цефотаксиму.

Пацієнтам слід рекомендувати, перш ніж вони будуть продовжувати лікування, негайно звернутися до лікаря, якщо виникнуть реакції з боку шкіри або слизової оболонки.

Захворювання, асоційовані з Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт)

Виникнення діареї, особливо якщо вона є тяжкою та/або стійкою, під час лікування або в перші кілька тижнів після лікування може бути симптоматичним розладом, зумовленим Clostridium difficile. Захворювання, асоційовані з Clostridium difficile, можуть мати різний ступінь тяжкості: від легкого до небезпечного для життя, при цьому псевдомембранозний коліт є найбільш тяжкою формою захворювання. Діагноз цього рідкісного, але потенційно невиліковного захворювання може бути підтверджений виявленням токсинів за допомогою ендоскопії та/або гістологічного дослідження. Важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, які мають діарею під час або після лікування цефотаксимом. При підозрі на псевдомембранозний коліт необхідно негайно припинити лікування цефотаксимом і одразу розпочати відповідне специфічне лікування антибіотиками.

Каловий стаз може сприяти розвитку захворювань, асоційованих з Clostridium difficile. Препаратів, що гальмують перистальтику кишечника, слід уникати.

При лікуванні цефотаксимом можуть розвиватися лейкопенія, нейтропенія і, рідше, пригнічення діяльності кісткового мозку, панцитопенія та агранулоцитоз, особливо при тривалому лікуванні. Якщо лікування триває довше 7–10 днів, необхідно проведення контролю складу крові. У разі відхилень від норми показників аналізу крові (гемограми) лікування слід припинити.

Повідомлялося про кілька випадків появи еозинофілії та тромбоцитопенії, які швидко зникали після припинення лікування. Повідомлялося також про випадки виникнення гемолітичної анемії.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозування необхідно скоригувати, виходячи з розрахованого кліренсу креатиніну. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів, фуросеміду, пробенециду чи інших нефротоксичних лікарських засобів. У цих пацієнтів, у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з наявною нирковою недостатністю слід регулярно перевіряти ниркову функцію.

Застосування високих доз бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, насамперед у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до енцефалопатії (порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми).

Пацієнтам слід рекомендувати, перш ніж вони будуть продовжувати лікування, негайно звернутися до лікаря, якщо такі реакції виникають.

Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про потенційно небезпечну для життя аритмію у дуже невеликої кількості пацієнтів, які отримували цефотаксим шляхом швидкого внутрішньовенного введення через центральний венозний катетер. Тому слід дотримуватися рекомендованого часу введення чи інфузії.

Вплив на результати лабораторних досліджень

Як і у випадку з іншими цефалоспоринами, у деяких пацієнтів, які отримували цефотаксим, було виявлено позитивну реакцію Кумбса. Це явище може заважати дослідженню крові перехресним методом.

При визначенні рівня глюкози у сечі методом відновлення неспецифічними реактивами можуть бути одержані псевдопозитивні результати. Для запобігання цьому слід використовувати глюкозо-оксидазний тест.

Цей лікарський засіб містить 48,18 мг натрію в 1 г цефотаксиму натрієвої солі. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Цефотаксим проникає через плацентарний бар’єр. Дослідження, проведені на тваринах, не виявили тератогенної дії препарату. Однак безпека використання цефотаксиму під час вагітності у людини не визначалася, тому лікарський засіб не слід застосовувати під час вагітності.

Застосування препарату жінкам дітородного віку вимагає оцінки очікуваних переваг та можливих ризиків.

Цефотаксим проникає в грудне молоко.

Не може бути виключений вплив на фізіологічну кишкову флору немовляти, що може призвести до діареї, колонізації дріжджоподібними грибами або сенсибілізації дитини.

Тому необхідно вирішити: чи тимчасово припинити грудне вигодовування, чи остаточно припинити лікування, зваживши користь грудного вигодовування для дитини та користь від лікування для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У разі виникнення таких побічних ефектів, як запаморочення або енцефалопатія (наприклад, порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми), пацієнти повинні утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб застосовують шляхом внутрішньовенного (у вигляді повільної ін’єкції або інфузії) та внутрішньом’язового введення.

Лікування може бути розпочато до того, як буде відомий результат антибіотикограми. Цефотаксим чинить синергетичну дію у комбінації з аміноглікозидами.

Дозування та спосіб введення залежать від тяжкості інфекції, чутливості мікроорганізму та стану пацієнта.

Тривалість лікування лікарським засобом Цефотаксим залежить від клінічного стану пацієнта і змінюється залежно від перебігу хвороби.

Лікування повинно тривати не менше 10 днів, якщо інфекція викликана Streptococcus pyogenes (парентеральная терапія може бути замінена пероральною терапією до закінчення 10-денного періоду).

Дорослі та підлітки (віком від 12 до 16–18 років)

Зазвичай по 1 г цефотаксиму кожні 12 годин. При серйозних інфекціях добову дозу можна збільшити до 12 г. Добові дози до 6 г можна розділити щонайменше на два окремі введення з інтервалом у 12 годин. Вищі добові дози слід розділити щонайменше на 3 або 4 окремі введення з інтервалом у 8 або 6 годин відповідно.

Наведена нижче таблиця може слугувати орієнтиром для дозування.

Немовлята та діти (віком від 28 днів до 11 років)

Зазвичай 50–100 мг/кг маси тіла на добу, залежно від тяжкості інфекції (до 150 мг), розділені на 2–4 рівні дози (кожні 12–6 годин).

Наведена нижче таблиця може слугувати орієнтиром для дозування.

*В окремих випадках, особливо якщо є загроза для життя, може бути необхідним збільшити добову дозу до 200 мг/кг маси тіла на добу. Однак не слід перевищувати максимальної добової дози 12 грамів.

Недоношені та доношені новонароджені (віком 0–27 днів)

Зазвичай 50 мг/кг маси тіла на добу, розділені на 2–4 рівні дози (кожні 12–6 годин). У разі виникнення ситуацій, небезпечних для життя, може знадобитися збільшення добової дози. При серйозних інфекціях призначається 150 мг/кг маси тіла на добу.

Наведена нижче таблиця може слугувати орієнтиром для дозування.

*В окремих випадках, особливо якщо є загроза для життя, може бути необхідним збільшити добову дозу до 200 мг/кг маси тіла на добу. Цю дозу не слід перевищувати у зв’язку з недостатньо розвиненою видільною функцією нирок (показник: кліренс ендогенного креатиніну).

При нормальній нирковій і печінковій функції не потрібно коригувати дозу.

Дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв після початкової нормальної дози підтримувальні дози слід зменшити до половини стандартної дози, не змінюючи інтервалу між введенням лікарського засобу.

Для пацієнтів, які проходять процедуру гемодіалізу: від 1 до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції. У день проходження процедури гемодіалізу цефотаксим слід вводити після закінчення сеансу діалізу.

Для пацієнтів, які проходять процедуру перитонеального діалізу: від 1 до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції. Цефотаксим не видаляється за допомогою перитонеального діалізу.

Одноразове введення (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) у дозі від 0,5 г до 1 г цефотаксиму. У разі ускладнених інфекцій необхідно враховувати офіційні рекомендації. Наявність сифілісу слід виключити до початку лікування.

Інфекції сечовивідних шляхів

У разі неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів: у дозі 1 г кожні 12 годин.

Дорослим рекомендуються добові дози від 6 до 12 г на добу, розділені на рівні дози, кожні 6–8 годин. Дітям рекомендуються добові дози від 150 до 200 мг/кг маси тіла на добу, розділені на рівні дози, кожні 6–8 годин. Новонародженим від 1-го до 7-го днів життя можна вводити 50 мг/кг маси тіла цефотаксиму кожні 12 годин, а новонародженим від 7-го до 28-го днів життя — 50 мг/кг маси тіла кожні 8 годин.

Внутрішньочеревні інфекції слід лікувати цефотаксимом у поєднанні з іншими відповідними антибіотиками.

Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень рекомендується введення разової дози від 1 до 2 г цефотаксиму за 30–60 хвилин до початку операції. Ще один антибіотик необхідний для захисту від анаеробних мікроорганізмів. Якщо операція триває довше 90 хвилин, потрібна додаткова доза.

Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз)

Добова доза цефотаксиму становить 6 г (протягом 14–21 дня). Добову дозу зазвичай поділяють на три дози (по 2 г цефотаксиму тричі на день).

Цефотаксим та аміноглікозиди не слід змішувати в одному шприці чи інфузійному розчині.

Приготування розчинів має відбуватися в асептичних (стерильних) умовах. Застосовувати одразу після приготування.

Для внутрішньовенної (в/в) інфузії 1 г або 2 г препарату розчиняють в 40–100 мл стерильної води для ін’єкцій або інфузійного розчину. Тривалість інфузії становить 50–60 хвилин.

Для внутрішньовенного струминного введення 1 г порошку розчинити у 8 мл стерильної води для ін ’ єкцій. Ін’єкція розчину повинна проводитися повільно протягом 3–5 хв, оскільки можливий розвиток аритмій, що загрожують життю, при введенні цефотаксиму через центральний венозний катетер.

Для внутрішньом’язової (в/м) ін’єкції цефотаксим розводять стерильною водою для ін’єкцій в кількості 4 мл для 1 г. При в/м введенні вміст флакона з цефотаксимом може бути розчинено в воді для ін’єкцій або в 1 % розчині лідокаїну. Потім робиться ін’єкція глибоко у сідничний м’яз. У разі використання лідокаїну суворо протипоказано в/в введення препарату.

Діти

Дітям до 1 року протипоказано внутрішньом’язове введення лікарського засобу (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування

Симптоми передозування значною мірою відповідають профілю побічних реакцій.

Насамперед у пацієнтів з нирковою недостатністю та при застосуванні високих доз бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, існує ризик розвитку енцефалопатії.

У разі передозування лікування цефотаксимом необхідно припинити. Слід розпочати підтримувальну терапію, включаючи заходи для прискорення процесів виведення (елімінації) ліків з організму, та симптоматичне лікування побічних реакцій (наприклад, судом).

Специфічний антидот відсутній. Гемодіаліз може знизити концентрацію цефотаксиму в сироватці крові. Перитонеальний діаліз є неефективним.

Побічні реакції

Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100, 1/1 000, 1/10 000,

Пригнічення діяльності кісткового мозку

Синдром Стівенса —Джонсона

Токсичний епідермальний некроліз

Гострий генералізований екзантематозний пустульоз

Гостра ниркова недостатність

Запальні реакції у місці введення, такі як флебіт/тромбофлебіт

Реакція Яриша — Герксгеймера

При лікуванні бореліозу протягом перших днів лікування може спостерігатися реакція Яриша — Герксгеймера. Повідомлялося про виникнення таких симптомів після декількох тижнів лікування бореліозу: шкірні висипи, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення рівня печінкових ферментів, утруднене дихання, біль у суглобах.

Застосування високих доз бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, насамперед у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до енцефалопатії (з такими симптомами: порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Спостерігалося підвищення рівня печінкових ферментів (аланін-амінотрансферази (АЛТ), аспартат-амінотрансферази (АСТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глютамілтранспептидази (γ-ГТ) та/або лужної фосфатази) та/або білірубіну. Ці показники можуть у поодиноких випадках вдвічі перевищувати верхню межу нормальних значень і свідчити про ураження печінки, як правило холестатичне і зазвичай із безсимптомним перебігом.

Термін придатності

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 г у флаконах, 10 флаконів у пачці.

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

В справочнику «Компендіум» 2019 року по препарату ЦЕФОТАКСИМ (CEFOTAXIM) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Цефотаксим — напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для парентерального застосування. Антибактеріальна активність проявляється в інгібуванні синтезу клітинної стінки бактерій. Препарат Цефотаксим за хімічною природою близький до цефалоспоринових антибіотиків І та ІІ покоління, однак особливості структури забезпечують його високу активність щодо грамнегативних бактерій, стійкість до дії продукованих ними β-лактамаз. Препарат діє бактерицидно. Має широкий спектр дії, у тому числі щодо мікроорганізмів, які є стійкими до інших цефалоспоринів та антибіотиків пеніцилінового ряду. До препарату чутливі: Streptococcii (за винятком групи D), включаючи Streptococcus pneumoniae; Staphylococcus aureus, у тому числі які утворюють та не утворюють пеніциліназу; Bacillus subtilis і mycoides; Neisseria gonorrhoeae (штами, які утворюють та не утворюють пеніциліназу), Neisseria meningitidis, інші види Neisseria; Escherichia coli; Klebsiella spp., включаючи Klebsiella pneumonia; Enterobacter spp. (деякі штами резистентні); Serratia spp.; Proteus (індолпозитивні та індолнегативні види); Salmonella; Citrobacter spp.; Providencia; Shigella; Yersinia; Haemophilus influenzae і parainfluenzae (штами, які утворюють та не утворюють пеніциліназу, у тому числі стійкі до ампіциліну); Bordetella pertussis; Moraxella; Aeromonas hydrophilia; Veillonella; Clostridium perfringens; Eubacterium; Propionibacterium; Fusobacterium; Bacteroides spp. і Morganella. До дії препарату непостійно чутливі: Pseudomonas aeruginosa; Acinetobacter; Helicobacter pylori; Bacteroides fragilis і Clostridium difficile. До дії препарату стійкі: Streptoccus групи D, Listeria і метицилінстійкі стафілококи.
Фармакокінетика. Всмоктування. Через 5 хв після одноразового в/в введення 1 г цефотаксиму його концентрація у плазмі крові становить 100 мкг/мл. Після в/м введення цефотаксиму у тій же дозі C_max у крові досягається через 0,5 год і становить 24 мкг/мл. Бактерицидна концентрація у крові зберігається протягом 12 год.
Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові становить у середньому 25–40%. Цефотаксим добре проникає в тканини і біологічні рідини організму. Виявляється в ефективних концентраціях у плевральній, перитонеальній, синовіальній рідинах. Проникає крізь ГЕБ. Біотрансформується з утворенням активного метаболіту.
Виведення. Приблизно 60–70% введеної дози препарату виводиться з сечею у незміненому вигляді, а решта — у вигляді метаболітів. Частково виводиться з жовчю. Т_½ препарату становить 1 год при в/в введенні і 1–1,5 год – при в/м введенні. У пацієнтів з нирковою недостатністю та хворих літнього віку період напіврозпаду препарату збільшується приблизно у 2 рази. У новонароджених період напіврозпаду препарату становить від 0,75 до 1,5 год, а в недоношених дітей – від 1,4 до 6,4 год.

інфекції, спричинені чутливими до дії препарату мікроорганізмами:
– інфекції ЛОР-органів (ангіна, отит);
– інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, плеврит, абсцес);
– інфекції сечостатевої системи;
– септицемія, бактеріємія;
– інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт);
– інфекції шкіри та м’яких тканин;
– інфекції кісток та суглобів;
– менінгіт (за винятком лістеріозного) та інші інфекції ЦНС.
Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на травному тракті, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.

препарат застосовувати для в/в (струминного і краплинного) та в/м введення. Для в/в струминного введення 1 г порошку розчинити у 8 мл стерильної води для ін’єкцій. Вводити повільно протягом 3–5 хв. Для в/в інфузії 1 г порошку розчинити у 50 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ні глюкози. Тривалість інфузії становить 50–60 хв. Для в/м введення 1 г порошку розчинити у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1% р-ні лідокаїну та вводити глибоко в сідничний м’яз. Тривалість курсу лікування встановлює лікар індивідуально.
Дорослим і дітям з масою тіла від 50 кг. Призначати Цефотаксим у дозі 1 г кожні 12 год. У тяжких випадках призначати препарат у дозі 1 г 3–4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 12 г. При неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів призначати в/м або в/в у дозі 1 г кожні 12 год; при неускладненій гострій гонореї призначати в дозі 1 г в/м 1 раз на добу або в/в; при інфекціях середньої тяжкості призначати препарат у дозі 1–2 г кожні 12 год; при тяжких інфекціях (менінгіт) призначати у дозі 2 г препарату в/в кожні 6–8 год.
Дітям з масою тіла до 50 кг. Препарат призначати в дозі 50–100 мг/кг маси тіла на добу, яку розділяють на 3–4 в/м або в/в введення. При тяжких інфекціях (у тому числі менінгіт) добову дозу підвищувати до 100–200 мг/кг маси тіла і вводити 4–6 разів в/в або в/м.
Для недоношених дітей та дітей віком до 1-го тижня життя добова доза препарату становить 50 мг/кг маси тіла, яку розділяють на 2 рівні дози, вводити в/в.
Для дітей 1–4-го тижня життя добова доза препарату становить 50–100 мг/кг маси тіла, яку розділяють на 3 рівні дози, вводити в/в.
Застосування для профілактики розвитку інфекцій: перед хірургічним втручанням під час введення наркозу одноразово вводити 1 г цефотаксиму. У разі необхідності введення дози повторити через 6–12 год.
Застосування при порушеннях функції нирок: дозу препарату слід знизити. При кліренсі креатиніну 10 мл/хв і менше добову дозу препарату знизити удвічі.
Діти. Дітям до 2,5 років препарат в/м не призначати.

гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших β-лактамних антибіотиків, гіперчутливість до лідокаїну (в/м введення); кровотеча, ентероколіт в анамнезі (особливо неспецифічний виразковий коліт). AV-блокада без встановленого водія серцевого ритму, тяжка серцева недостатність.

з боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, метеоризм, біль у животі, дисбіоз, рідко — стоматит, глосит, псевдомембранозний коліт.
Алергічні реакції: гіперемія, висипання, свербіж шкіри, кропив’янка, бронхоспазм, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (Лайєлла), пропасниця, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, рідко — анафілактичний шок.
З боку гепатобіліарної системи: гепатит, гостра печінкова недостатність, порушення функції печінки, жовтяниця, холестаз.
З боку біохімічних показників: підвищення рівня печінкових трансаміназ, ЛДГ, ЛФ та білірубіну, концентрації азоту сечовини та креатиніну, хибнопозитивна реакція Кумбса.
З боку периферичної крові: гранулоцитопенія, нейтропенія, транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анізоцитоз, еозинофілія, гіпопротромбінемія, гемолітична анемія, гіпокоагуляція.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, судоми, оборотна енцефалопатія, підвищена втомлюваність, слабкість.
Реакції у місці введення: біль та інфільтрат у місці в/м введення, біль по ходу вени, запалення тканин, флебіт.
Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (у тому числі кандидоз, вагініт).
Інші: кровотечі та крововиливи, аутоімунна гемолітична анемія, інтерстиціальний нефрит, аритмії (при швидкому струминному введенні), задуха, зниження АТ, відчуття серцебиття, слабкість, підвищена втомлюваність.
При лікуванні інфекцій, спричинених спірохетою, може виникнути ускладнення, подібне до реакції Герксгеймера. Це може призвести до виникнення гарячки, ознобу, головного болю і болю в суглобах.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

з обережністю призначати препарат при порушеннях функції нирок або печінки. При порушеннях функції нирок дозу препарату слід знизити з урахуванням вираженості ниркової недостатності і чутливості збудника. При тривалому застосуванні препарату слід контролювати функцію нирок, проводити профілактику дисбактеріозу. Доцільно регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, функцію печінки. Під час застосування препарату можливий розвиток хибнопозитивної проби Кумбса.
Анафілактичні реакції. Застосування цефалоспоринів вимагає уточнення алергологічного анамнезу (алергічний діатез, реакції гіперчутливості до β-лактамних антибіотиків). У разі розвитку у пацієнта реакції гіперчутливості лікування слід припинити. Застосування цефотаксиму суворо протипоказане пацієнтам з наявністю в анамнезі реакції гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. Якщо є найменші сумніви, присутність лікаря під час першого введення препарату є обов’язковою через можливий розвиток анафілактичної реакції. Відома перехресна алергія між цефалоспоринами і пеніцилінами, що виникає у 5–10% випадків.
Псевдомембранозний коліт. У перші тижні лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. Діагноз підтверджується при колоноскопії та/або гістологічному дослідженні. Ці ускладнення розцінюють як досить серйозні — негайно слід припинити введення препарату і призначити адекватну терапію, що включає пероральний прийом ванкоміцину або метронідазолу. Поєднання застосування цефатоксиму з нефротоксичними препаратами вимагає контролю функції нирок, застосування більше 10 днів — контролю складу крові. Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим слід призначати вітамін К (профілактика гіпокоагуляції).
Як і при прийомі інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале застосування може призводити до підвищеного росту нечутливих мікроорганізмів, що потребує припинення лікування. При визначенні рівня глюкози в сечі методом відновлення можуть бути одержані хибнопозитивні результати. Для запобігання цьому слід використовувати ферментний тест.
Під час лікування не можна вживати алкоголь, оскільки можливі ефекти, схожі на дію дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм у животі і ділянці шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження АТ, тахікардія, утруднення дихання).
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Застосування препарату у період вагітності протипоказане. На період лікування препаратом слід припинити годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи слід уникати керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами на період лікування.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

при одночасному застосуванні з нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди) і сильнодіючими діуретиками (етакринова кислота, фуросемід), колістином, поліміксином підвищується ризик розвитку ниркової недостатності. Під час лікування цефотаксимом може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, тому у цей період необхідно використовувати додаткову контрацепцію. Цефотаксим не слід застосовувати разом з бактеріостатичними антибіотиками (наприклад тетрациклінами, еритроміцином і хлорамфеніколом), оскільки можливий антагоністичний ефект. При поєднаній терапії р-ни цефотаксиму не слід змішувати з р-нами аміноглікозидів — їх необхідно вводити окремо. Одночасне застосування ніфедипіну підвищує біодоступність цефотаксиму на 70%. Пробенецид блокує канальцеву секрецію цефотаксиму та подовжує його Т_1/2.
Цефотаксим не слід застосовувати разом з лідокаїном:
− при в/в введенні;
− у дітей віком до 30 міс;
− у пацієнтів з гіперчутливістю до лідокаїну в анамнезі;
− у пацієнтів з блокадою серця.
Несумісність. Р-н препарату несумісний з р-нами аміноглікозидів в одному шприці або крапельниці. Для розведення застосовувати р-ни, зазначені в розділі ЗАСТОСУВАННЯ.

симптоми: можливі гарячка, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції з боку печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі, енцефалопатія (особливо при нирковій недостатності).
Лікування. Специфічний антидот відсутній. Рівень цефотаксиму в сироватці крові можна знизити за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію. При виникненні анафілактичного шоку слід негайно вжити відповідних заходів. При перших ознаках реакції підвищеної чутливості (шкірні висипання, кропив’янка, головний біль, нудота, втрата свідомості) введення цефотаксиму слід припинити. У разі тяжкої реакції підвищеної чутливості або анафілактичної реакції слід розпочати відповідну терапію (введення епінефрину та/або глюкокортикоїдів). При інших клінічних станах можуть знадобитися додаткові заходи, наприклад штучне дихання, застосування антагоністів гістамінових рецепторів. У разі судинної недостатності слід вжити реанімаційних заходів.

при температурі не вище 25 °С.

Уколи Цефотаксим – від чого допомагають, інструкція із застосування дорослим і дітям, ціна, відгуки, аналоги

Препарат Цефотаксим випускається у формі порошку для приготування розчину і подальшого його внутрішньом’язово і внутрішньовенного введення. Порошок білого кольору з легким жовтим відтінком випускається у флаконах з прозорого скла, в картонній коробці з доданим докладним описом характеристик.

У кожному флаконі препарату міститься 1 г активного діючої речовини – Цефотаксима в формі натрієвої солі.

Від чого допомагає Цефотаксим?

Препарат Цефотаксим призначають для введення в формі уколу внутрішньовенно або внутрішньом’язово при лікуванні інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами:

• менінгіт;
• менінгоенцефаліт;
• інфекційно-запальні захворювання органів дихальної системи – бронхіт, бронхіоліт, пневмонія, абсцес легені;
• захворювання шкіри і м’яких тканин – фурункульоз, карбункули, стрептодермія, піодермія, вульгарні вугри, рожа, профілактика післяопераційних ускладнень;
• лікування інфікованих опікових поверхонь і глибоких ран з приєднанням вторинної бактеріальної інфекції;
• інфекції сечостатевої системи у чоловіків і жінок – цистит, уретрит, пієлонефрит, гонорея, сифіліс, баланіт і баланопостит, ендометрит, цервіцит, ендоцервіцит;
• хвороба Лайма;
• ендокардит;
• ускладнення після перенесеної ангіни, викликаної бета-гемолітичним стрептококом групи А;
• перитоніт;
• абдомінальні інфекції;
• профілактика і лікування післяопераційних ускладнень, в тому числі після перенесеного хірургічного аборту на різних термінах.

Протипоказання

Препарат має ряд протипоказань, тому перед початком терапії уважно вивчіть додається інструкцію. Уколи Цефотаксим не можна робити при наявності у пацієнта одного або декількох станів:

• непереносимість препарату;
• випадки важких алергічних реакцій на пеніциліни або цефалоспорини;
• вік дітей до 2 років для внутрішньом’язового введення;
• захворювання нирок і печінки, що супроводжуються порушенням функції органів;
• гостра ниркова недостатність;
• вік до 14 років для внутрішньовенного введення;
• вагітність.

З обережністю препарат призначають жінкам у період грудного вигодовування, а також особам з хронічними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту, викликаними прийомом антибіотиків.

Спосіб застосування та дозування

Препарат Цефотаксим призначений для внутрішньовенного (краплинного і струменевого) і введення.

Доза препарату та тривалість курсу терапії визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта, залежно від віку, збудника, місця локалізації запального процесу, наявності ускладнень.

дозування дорослим

Дорослим і підліткам старше 12 років призначають по 1 г препарату 3 рази на день через рівні проміжки часу. Для лікування не ускладненою гострою гонореї у чоловіків і жінок призначають по 1 г препарату 1 раз на добу.

При менінгіті або менінгоенцефаліті тяжкого перебігу призначають по 2 г препарату 3-4 рази на добу.

З метою профілактики післяопераційних ускладнень призначають 1 г препарату до хірургічного втручання по 1 г препарату 3 рази на день в першу добу після перенесеної операції.

дозування дітям

• Недоношеним та новонародженим до 1 тижня – внутрішньовенно, 50 мг / кг кожні 12 год;
• у віці 1-4 тижні – внутрішньовенно, 50 мг / кг кожні 8 год;
• дітям масою тіла до 50 кг – внутрішньовенно або внутрішньом’язово (дітям старше 2,5 років), 50-180 мг / кг в 4-6 введень.

При тяжкому перебігу інфекцій, в тому числі при менінгіті, добову дозу дітям збільшують до 100-200 мг / кг, внутрішньом’язово або внутрішньовенно, в 4-6 прийомів, максимальна добова доза – 12 г.

Правила приготування розчину для уколів

Для внутрішньовенних ін’єкцій – 1 г препарату розчиняють в 4 мл стерильної води для ін’єкцій, енергійно збовтують флакон до повного розчинення крупинок порошку і вводять отриманий розчин повільно протягом 3 хвилин.

Для внутрішньовенних вливань инфузионно – 1-2 г препарату розводять в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або в 5% розчині глюкози. Тривалість інфузії не менше 1 години.

Для внутрішньом’язового ведення – 1 г препарату розводять у 4 мл лідокаїну або Новокаїну.

Використання препарату під час вагітності та грудного вигодовування

Уколи Цефотаксим не призначають жінкам під час вагітності. Клінічні випробування щодо впливу і безпеки готового розчину на внутрішньоутробний розвиток плода не проводилися.

Цефотаксим може виділятися з грудним молоком, тому при необхідності призначення уколів препарату годуючої матері, слід спочатку вирішити з лікарем питання про можливість подальшого продовження лактації. При поєднанні лікування з грудним годуванням мати повинна уважно стежити за реакцією дитини. При появі у малюка діареї або інших побічних ефектів лактацію слід перервати.

Побічні ефекти

Під час лікування уколами Цефотаксим у пацієнтів з підвищеною чутливістю до цефалоспоринів виникають побічні ефекти:

• з боку органів травлення – глосит, кандидозний стоматит, сухість у роті, виразки на слизової оболонки щік і губ, печія, відрижка, нудота, відсутність апетиту, блювота, діарея, розвитку коліту, порушення функції печінки, розвиток гострого панкреатиту;
• з боку органів дихальної системи – задишка, бронхоспазм, набряк слизових оболонок дихальних шляхів;
• з боку серцево-судинної системи – розвиток серцевої аритмії, тахікардія, стрімке падіння артеріального тиску, зупинка серця;
• алергічні реакції – кропив’янка, свербіж шкіри, дерматит, токсичний епідермальний некроліз, розвиток набряку Квінке, анафілактичний шок;
• з боку органів кровотворення – лейкопенія, гемолітична анемія, збільшення протромбінового часу, зниження рівня тромбоцитів, агранулоцитопенія;
• з боку органів сечостатевої системи – порушення функції нирок, розвиток інтерстиціального нефриту, молочниця у жінок;
• місцеві реакції – біль по ходу вени, прокол вени, утворення гематоми, освіту болючого інфільтрату в місці уколу, почервоніння і припухлість шкіри в місці введення препарату.

Якщо під час введення ліків (особливо внутрішньовенно) у пацієнта з’являється відчуття нестачі повітря, жар в особі, задишка, тахікардія, озноб – слід негайно повідомити про це медичному працівнику і припинити введення розчину.

Передозування

При перевищенні рекомендованої дози або неправильному розрахунку дози пацієнту можливий розвиток ознак передозування, які клінічно проявляються посиленням описаних побічних ефектів, порушенням функції печінки і нирок.

Лікування передозування полягає в негайному припиненні терапії, проведенні гемодіалізу, введення ентеросорбентів. При необхідності пацієнту проводиться симптоматичне лікування.

Взаємодія препарату з іншими ліками

Уколи Цефотаксим не призначають одночасно з антикоагулянтами та діуретиками. Даний лікарський взаємодія посилює ризик розвитку побічних ефектів з боку нирок і згортальної системи крові.

При одночасному призначенні препарату з петльовими діуретиками і препаратами, що блокують канальцеву секрецію, збільшується концентрація Цефотаксима в плазмі крові, в результаті чого зростає ризик розвитку побічних ефектів і передозування. Це слід враховувати і не призначати препарати одночасно.

При призначенні препарат внутрішньовенно категорично не можна використовувати в якості розчинника Лідокаїн або Новокаїн. Препарат розводять у фізіологічному розчині, розчині глюкози 5% або воді для ін’єкцій.

особливі вказівки

Пацієнтам, у яких в анамнезі були випадки алергічних реакцій на препарати групи пеніциліну, перед початком терапії Цефотакімом повинні проконсультуватися з лікарем. Зазвичай у таких пацієнтів спостерігається підвищена чутливість до цефалоспоринів.

Пацієнтам з хронічними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту, особливо з колітом, в тому числі в анамнезі, перед початком терапії слід обов’язково проконсультуватися з лікарем. Під час терапії уколами слід уважно спостерігати за станом хворого, при виникненні симптомів коліту рекомендується негайно припинити лікування.

При правильно розрахованої дозі препарат не пригнічує дії на роботу центральної нервової системи і не гальмує швидкість реакції.

Умови відпуску та зберігання препарату

Препарат Цефотаксим продається в аптеках за рецептом. Зберігати флакони з порошком рекомендується в прохолодному місці, недоступному для дітей. Уникати потрапляння прямих сонячних променів на препарат.

Термін придатності порошку становить 3 роки з дня дати виготовлення. Не вживати препарат з вичерпаним терміном придатності.

Розчин слід готувати безпосередньо перед введенням.

Аналоги уколів Цефотаксим

Аналогами препарату Цефотаксим є:

• Тарфетоксім порошок для приготування розчину для уколів;
• Цефотаксим ЛексВМ порошок для приготування розчину для уколів;
• Талцеф порошок для приготування розчину і подальшого його введення ін’єкційно.

При необхідності заміни призначеного препарату одним з аналогів пацієнту рекомендується проконсультуватися з лікарем.

Ціна

В аптеках Києва вартість препарату Цефотаксим становить в середньому 28 гривень за 1 флакон.

Оцініть Цефотаксим за 5-бальною шкалою: (голосов23, середня оценка4.8261із5)
Препарати з тієї ж фармакологічної групи: Панцеф Зіннат таблетки Супракс суспензія для дітей Супракс Солютаб Супракс Клафоран Цедекс Цефалексин Цефепим Цефтазидим Цефтриаксон уколи Цефазолін уколи Цефалексин суспензія для дітей

Інструкція по застосуванню та дозування лікарського засобу

Перед тим як розводити препарат, рекомендується вивчити дозування активної речовини. Для приготування лікарського розчину використовується дистильована вода (з дозволу лікаря замінюється лідокаїном). Пропорції – на 1 мг препарату 4 мл рідини. Розчин вводиться внутрішньом’язово, глибоко в тканини сідничного м’яза.

Для внутрішньовенного введення препарату готується менш концентрований розчин. На 10 мл рідини всього 1 мг порошку.

Дорослим і підліткам (від 12 років) рекомендується дворазове введення кошти. При ускладненнях уколи вводяться частіше – до 4 разів на добу, але робити це тільки з дозволу лікаря.

Інструкція по застосуванню таблеток для розсмоктування і спрею «антіангін», аналогіЧітать

Особливості використання при вагітності і лактації

Протягом виношування плоду або при вигодовуванні дитини грудним молоком дозволяється застосування препарату, але тільки після медичного огляду. Лікування проводити з обережністю і при появі небажаних проявів негайно припинити введення ліків.

Специфіка застосування в дитячому віці

Дітям використовувати «Цефотаксим» тільки після медичної консультації. дозування:

• недоношеним малюкам – не більше 50 мг / кг;
• новонародженим – від 50 до 70 мг / кг;
• від року до 12 років – від 60 до 100 мг / кг.

Лікар здатний призначити іншу дозування, взявши до уваги загальний стан здоров’я дитини, особливості організму, можливі ускладнення.

При порушенні функції нирок або печінки

Проблеми з функціональністю нирок, печінки – причина з обережністю застосовувати ліки. Краще не займатися самолікуванням і попередньо проконсультуватися з лікарем.

Відгуки про антибиотическом засобі

У педіатричній практиці даний медикамент нерідко призначають в якості протимікробного засобу. Як правило, це роблять в тих випадках, коли інші антибіотики не дають позитивного терапевтичного ефекту.

Відгуки споживачів про уколах «Цефотаксим» носять більше позитивний характер. Повідомлення пацієнтів підтверджують його високу протимікробну ефективність. Однак можна зустріти і такі відгуки, в яких прямо говориться про наявність великої кількості негативних реакцій, які спостерігаються після лікування (здуття живота, дисбактеріоз, кольки та інші).

Цефотаксим – це антибактеріальний препарат, що відноситься до групи цефалоспоринів III-го покоління. Ліки має бактерицидний механізм впливу на патогенні мікроорганізми і широкий спектр активності. Форма випуску – парентеральная, тобто аналоги цефотаксим в таблетках не виробляються. Антибіотик вводиться виключно в / в або в / м.

Показання до використання антибіотика

Цефотаксим використовується при лікуванні дорослих і дітей. Ін’єкції препарату ефективні при інфекційних захворюваннях:

• дихальних шляхів і ЛОР-органів;
• сечостатевої системи;
• центральної нервової системи;
• шкірних покривів;
• органів черевної порожнини.

Лікарський засіб має високу активність відносно грамнегативних бактерій, що є збудниками більшості інфекційних хвороб. Після прийому курсу антибіотика спостерігається позитивна динаміка при:

• бронхіті;
• пневмонії;
• гнійної ангіні;
• менінгіті;
• гонореї;
• хламідіоз;
• септицемії;
• ускладненнях після хірургічних операцій;
• опіках і інфікованих ранах;
• гнійні запалення у хворих з низьким імунітетом;
• гінекологічних інфекціях.

Уколи Цефотаксим: інструкція із застосування дітям при різних захворюваннях

Скільки днів колоти малюкові препарат, залежить від складності перебігу захворювання. Дозування ліків і тривалість терапії визначаються лікарем, але найчастіше ін’єкції ставлять за схемою:

Мінімальна тривалість використання антибіотика становить 5-7 діб для діток і 10 для дорослих (за винятком деяких захворювань). Якщо курс лікування триває більше 1,5 тижнів, необхідно здати аналіз на кількість формених частіц.Преривать терапію не можна, оскільки захворювання може погіршитися, що потребують застосування більш сильних препаратів.

Як ліки взаємодіє з іншими медикаментами

При призначенні лікарем уколів Цефотаксима, варто йому повідомити про інших, використовуваних вами, лікарські засоби, щоб доктор скорегував правильно лікування антибіотиком, так як його не можна поєднувати з деякими медикаментозними препаратами:

• Сечогінними засобами;
• Ліками, що знижують кальцієву секрецію, наприклад, пробенециду;
• антикоагулянтами;
• Антиагрегантами.

Сумісність з алкоголем

Даний антибіотик несумісний з алкоголем. При вживанні спиртного одночасно з лікуванням препаратом можуть виникнути явища, які виявляють себе:

• Тахікардією та порушеннями серцевого ритму;
• Різкого зниження артеріального тиску і навіть колапсом;
• Набряком Квінке;
• Станом страху;
• Психічними розладами;
• блювотою;
• Важкими ураженнями печінки.

Були зафіксовані випадки зі смертельними наслідками, коли пацієнти кололи уколи в стані алкогольного сп’яніння.

Можливі аналоги (замінники)

Цефосін (від 20.20 руб), Цефантрал (від 86.20 руб), Цефабол (від 95.47 руб), Клафоран (від 172.50 руб), Байотакс … Показати всі аналоги препарату Цефотаксим »Увага: застосування аналогів має бути погоджено з лікарем.

При яких захворюваннях призначають Цефотаксим дитині?

Цефотаксим застосовують при інфекційних захворюваннях, найчастіше дихальної системи:

Також засіб використовується при інших недугах:

• захворювання сечостатевої системи;
• хвороби вуха, горла, носа;
• ускладнення після перенесеної ангіни;
• менінгіт;
• ендокардит;
• хвороба Лайма;
• різні захворювання шкіри (фурункульоз, стрептодермія, пика і т. д.);
• лікування глибоких ран і опікових поверхонь з інфекцією, що приєдналася;
• перитоніт;
• інфекції, що розвинулися на тлі іммунодіфіціта;
• ускладнення після операції.

Уколи Цефотаксима показані для лікування пневмонії у дітей, проте вони прописуються тільки при неефективності інших засобів. Антибіотики III покоління є досить токсичними, тому неважку бактеріальну пневмонію починають лікувати засобами групи пеніцилінів. Якщо бактерії стійкі до них, доктор вдається до використання Цефотаксима.

Як застосовувати: дозування і курс лікування

Дорослим і дітям з масою тіла 50 кг і більше: при неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів – в / м або в / в, по 1 г кожні 8-12 год; при неускладненій гострій гонореї – в / м, 1 г одноразово; при інфекціях середньої тяжкості – в / м або в / в, по 1-2 г кожні 12 год; при важкому перебігу інфекцій, наприклад при менінгіті – в / в, по 2 г кожні 4-8 год, максимальна добова доза – 12 г. Тривалість лікування встановлюють індивідуально.

З метою профілактики розвитку інфекцій перед хірургічною операцією вводять під час вступної загальної анестезії одноразово 1 г. При необхідності введення повторюють через 6-12 год.

При кесаревому розтині – в момент накладення затискачів на пупкову вену – в / в, 1 г, потім через 6 і 12 годин після першої дози – додатково по 1 г.

При КК 20 мл / хв / 1,73 кв.м та менш добову дозу зменшують в 2 рази.

Недоношеним та новонародженим до 1 тижня – в / в, 50 мг / кг кожні 12 год; у віці 1-4 тижнів – в / в, 50 мг / кг кожні 8 год; дітям, масою тіла до 50 кг – в / в або в / м, 50-180 мг / кг в 4-6 введень. При тяжкому перебігу інфекцій, в т.ч. менінгіті, добову дозу дітям збільшують до 100-200 мг / кг, в / м або в / в, в 4-6 прийомів, максимальна добова доза – 12 г.

Правила приготування ін’єкційних розчинів: для в / в ін’єкції в якості розчинника використовують воду для ін’єкцій (0.5-1 г розводять в 4 мл розчинника, 2 г – у 10 мл); для в / в інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин NaCl або 5% розчином глюкози (1-2 г розводять в 50-100 мл розчинника). Тривалість інфузії – 50-60 хв. Для в / м введення використовують воду для ін’єкцій або 1% розчин лідокаїну (для дози препарату 500 мг – 2 мл, для дози 1 г – 4 мл).

Як поставити внутрішньом’язово укол самостійно

Якщо ви вирішили робити ін’єкції самостійно, то сідницю необхідно розділити на чотири частини і встромляти шприц в верхню праву частину правої сідниці або в верхню ліву – лівою. Шприц встромляють акуратно, не заганяючи голку цілком, попередньо рясно протерши шкіру спиртовою ваткою. Розчин вводять повільно. Після введення, тієї ж ваткою масажують то місце, куди був поставлений укол, щоб ліки розійшлося, що не утворивши шишки. От і все.

Внутрішньовенне введення ні в якому разі не можна робити самостійно, а потрібно звернутися до фахівця.

Фармакологічні властивості

Чи відомо вам про те, що являє собою препарат «Цефотаксим»? Інструкція по застосуванню (уколи для дітей – випробування не з легких, але що робити, якщо така необхідність назріла?) Говорить, що маленьким пацієнтам препарат призначають з особливою обережністю, тому що це напівсинтетичний антибіотик. Його діюча речовина відносять до цефалоспоринів третього покоління.

Використовується медикамент парентерально. Він активний відносно грампозитивної флори, а також грамнегативнихмікроорганізмів, які проявляють високу стійкість до впливу аміноглікозидів, сульфаніламідів і пеніциліну.

Принцип антимікробної дії цього препарату заснований на його здатності пригнічувати активність транспептидази. Відбувається це за рахунок блокування пептидогликана.

Скільки днів триває лікування антибіотиком?

Тривалість прийому Цефотоксіма розраховується індивідуально для кожного пацієнта. Вона залежить від віку і тяжкості захворювання. Мінімальний курс прийому препарату при таких хворобах, як пневмонія і бронхіт, становить 7 днів.

При хірургічних операціях вводиться один раз. Необхідність в повторенні ін’єкцій через кілька годин виникає тільки в деяких випадках.

Курс лікування ангіни в складній формі повинен тривати від 7 до 10 днів. Не слід припиняти ін’єкції препарату при перших поліпшення, не закінчивши лікування до кінця.

Діюча речовина, група

Цефотаксим (Cefotaxime), Антибіотик, цефалоспорин

Як правильно розводити Цефотаксим новокаїн?

Оскільки антибіотик має порошкоподібну форму, перед застосуванням з нього необхідно зробити розчин. Розводити засіб потрібно в правильній пропорції:

• Для ін’єкцій в вену потрібно в 1 г порошку додати 4 мл стерильної води. Отриманий засіб вводиться повільно (3-5 хвилин).
• Для внутрішньовенної інфузії 1 г порошку змішується з 50 мл 0,9% розчину хлористого натрію або 5% глюкози. Вливання здійснюється протягом години.

Після змішування порошку з рідиною ємність рекомендується струснути, щоб крупинки повністю розчинилися. Воду або розчини можна придбати в аптеці в ампулах.

Для внутрішньом’язового введення Цефотаксим теж можна розводити водою, але уколи відрізняються хворобливістю, тому ліофілізат рекомендується розвести Лідокаїном 1% або новокаїном 0,5%. Ці препарати не вступають в реакцію з антибіотиками. В 1 г порошку потрібно додати 4 мл Новокаїну.

Кінетичні особливості медикаменту

Як абсорбується «Цефотаксим»? Анотація (уколи – це єдина форма згаданого ліки) свідчить про те, що після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація препарату в крові відзначається через 35 хвилин. Приблизно 27-40% діючої речовини зв’язується з білками плазми.

Бактерицидний ефект медикаменту триває протягом 12 годин. Лікарський засіб виявляється в жовчному міхурі, міокарді, кістковій і м’яких тканинах.

Не можна не сказати і про те, що активний компонент цього препарату здатний проникати крізь плаценту, а також визначатися в плевральній, перитонеальній, синовіальній, спинномозкової і перикардіальної рідинах.

Із сечею виводиться близько 90% лікарського засобу.

При внутрішньом’язовому введенні період напіввиведення препарату становить 60-90 хвилин, а при внутрішньовенних ін’єкціях – 1 година. Частково діючий інгредієнт виводиться разом з жовчю. Кумуляції медикаменту не спостерігається.

Які можуть бути побічні явища при використанні антибіотика?

На тлі застосування засобу у дитини можуть з’явитися різні побічні ефекти:

• розлад роботи шлунково-кишкового тракту (диспепсія, метеоризм, болі в шлунку, дисбактеріоз);
• стоматит або глосит;
• нудота і блювота;
• нефрит, кандидоз;
• головні болі;
• гепатит, застій жовчі або порушення роботи печінки;
• зміни в аналізі крові – зниження вмісту нейтрофілів, лейкоцитів і зростання кількості еозинофілів;
• сонливість і стомлюваність;
• хворобливість і почервоніння в місці введення засобу;
• в рідкісних випадках – алергія у вигляді свербежу, кропив’янки або набряку Квінке;
• вкрай рідко – гемолітична анемія.

При лікуванні є ризик розвитку псевдомембранозного коліту – ускладнення, яке з’являється на тлі життєдіяльності бактерії клостридиум діфіцілле і супроводжується частою діареєю. В цьому випадку необхідно скасувати Цефотаксим і почати приймати Метронідазол або Ванкомицин.

При перевищенні максимальної добової дози у пацієнта можуть спостерігатися:

• судоми;
• тремтіння окремих частин тіла;
• енцефалопатія;
• нервова збудливість.

Для усунення симптомів передозування застосовуються десенсибілізуючі ліки. При спостереженні будь-яких негативних ефектів під час курсу внутрішньом’язових уколів будинку варто самостійно скасувати препарат і звернутися до лікаря.

В яких випадках протипоказаний Цефотаксим

Уколи препарату протипоказані при:

• Непереносимості Цефотаксима, виникненні алергічних проявів;
• Першому триместрі вагітності;
• кровотечах;
• ентероколіті;
• Наявності гострого коліту.

Обережно ліки застосовують при лікуванні новонароджених дітей, і пацієнтів з важкими патологіями печінки і нирок.

Застосування під час вагітності та грудному вигодовуванні

Жінкам в положенні уколи Цефотаксима призначають при наявності різних інфекцій в другому і третьому триместрах вагітності. У першому – ліки категорично заборонено використовувати, так як в цей період відбувається формування всіх життєво важливих органів у плода.

Якщо уколи призначають мамі, що годує, то їй варто відмовитися від годування грудьми.

Вагітним застосовувати препарат дозволяється тільки строго за призначенням лікуючого лікаря і під його наглядом.

Використання Цефотаксима в дитячому віці

Як було сказано вище, уколи Цефотаксима можна використовувати при лікуванні навіть грудних дітей, але варто пам’ятати, що препарат довше затримується в дитячому організмі, ніж у дорослої людини, тому лікування варто проводити з великою обережністю і строго під наглядом педіатра. Ні в якому разі не можна займатися самолікуванням. Особливо, коли це стосується вашого немовляти.

Які можуть бути побічні явища при використанні антибіотика

Цефотаксим уколи можуть викликати побічні ефекти, які проявляють себе у вигляді:

• Алергічних проявів (висипів, кропив’янки, лихоманки, набряку Квінке та ін.);
• Блювоти, нудоти, болю в черевній порожнині, порушень стільця, жовтяниці, коліту і т. П .;
• Змін у складі крові;
• Головного болю;
• Больових відчуттів в місці уколу;
• Інтерстиціального нефриту;
• Гемолітичної анемії.

При прояві побічних явищ, застосування препарату варто припинити і звернутися за консультацією до фахівця.

Передозування ліками може проявити себе:

• судомами;
• тремором;
• лихоманкою;
• Енцефалопатією (при захворюванні нирок);
• Тимчасовою втратою слуху;
• Дискоординацией рухів.

Детальний опис дії препарату Діазепам

При отруєнні препаратом слід терміново звернутися за допомогою до медиків.

Інструкція для дітей

При необхідності уколи «Цефотаксим» новонародженим, а також недоношеним дітям у віці до одного тижня призначають внутрішньовенно в кількості 50 мг на кг ваги кожні 12 годин. У віці 1-4 тижнів препарат вводять в тій же дозі, але кожні 9 годин.

Малюкам старше 2,5 років з масою тіла менше 50 кг медикамент призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно в кількості 50-180 мг на кг ваги (в 4 або 6 введень).

При важких інфекційних захворюваннях, в тому числі при менінгіті, добову дозу препарату збільшують до 100-200 мг на кг. При цьому ін’єкції здійснюють внутрішньом’язово або внутрішньовенно в кількості 4-6 разів на день. Максимальна доза препарату на добу становить 12 м

Побічні дії

Алергічні реакції: кропив’янка, озноб або гарячка, висип, свербіж шкіри, рідко – бронхоспазм, еозинофілія, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, рідко – анафілактичний шок.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени, болючість і інфільтрат в місці в / м введення.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запори, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, порушення функції печінки, рідко – стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт.

З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція.

З боку серцево-судинної системи: потенційно життєво небезпечні аритмії після швидкого болюсного введення в центральну вену.

Лабораторні показники: азотемія, підвищення концентрації сечовини в крові, підвищення активності “печінкових” трансаміназ і ЛФ, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, позитивна реакція Кумбса.

Інші: суперінфекція (зокрема, кандидозний вагініт) Передозування. Симптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м’язова збудливість.

наслідки передозування

Зловживання ліками призводить до небажаних і навіть небезпечних наслідків. Серед ускладнень, спровокованих передозуванням:

При появі небажаного сигналу організму негайно відправитися до лікаря.

Умови продажу і вартість препарату

На покупку ліків не знадобиться дозвіл лікаря. Вартість засоби варіюється, в залежності від регіону, від 24 до 31 гривні.

Які існують аналоги уколів Цефотаксима

У препарату існує безліч аналогів, найпопулярніші з них:

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та алкоголем

Вдатися до комплексного впливу в лікуванні захворювань горла, вуха або дихальних шляхів тільки з призначення фахівця. Самостійно категорично заборонено поєднувати кілька препаратів – є ризик спровокувати порушення в складі крові, ряд побічних проявів.

Поєднувати з алкоголем ліки не рекомендується – знизиться ефективність впливу на захворювання, можливі алергічні реакції.

В якому вигляді випускають Цефотаксим і який склад він має

Антибіотик продають в герметично закупорених бульбашках. Випускається він виключно у вигляді білого порошку, призначеного для приготування розчину для ін’єкцій. В аптеках препарат відпускається поштучно або в картонній упаковці по 5, 40 і 50 флаконів. У таблетках ліки не випускають.

У кожній ампулі міститься 0,5 або 1,0 грам активного компонента (цефотаксима натрієвої солі).

Як роблять розчин антибіотика в домашніх умовах

Найкраще, якщо уколи антибіотика вам будуть ставити в медичному закладі або приходить медпрацівник, але не завжди є така можливість. Можна навчитися самостійно готувати розчин для уколів і самим же їх робити. В цьому немає нічого складного.

Уколи Цефотаксима є досить болючими, тому, їх розбавляють знеболюючою рідиною – лідокаїном. Для приготування розчину на одну ін’єкцію потрібно:

• 2% розчин лідокаїну – 2 мл;
• Вода для ін’єкцій – 2 мл;
• Ампула Цефотаксима – 1,0 гр;
• Шприц одноразовий – 5 мл;
• Спирт медичний;
• Стерильна вата;
• Пилка для ампул, якщо вода для ін’єкцій і лідокаїн знаходяться в скляних ампулах.

Огляд недорогих і ефективних свічок від аденоми простати

Попередньо руки, все ампули і бульбашки протираємо ваткою, змоченою в спирті або спиртовмісної рідини, наприклад, Борном спирті. Пилочкою для скла підпилюємо ампули з водою і лідокаїном, відкриваємо їх і ставимо на стіл. Відгинаємо клапан у бульбашки з антибіотиком і також протираємо спиртом гумову кришку. Далі, дістаємо з упаковки шприц, не торкаючись руками вістря голки, одягаємо її на носик, беремо ампулу з лідокаїном і втягуємо її вміст в шприц. Потім, голку встромляє в гумову пробку пляшечки з ліками і видавлюємо туди знеболююче. Теж саме робимо і з водою для ін’єкцій.

Пам’ятайте, що між проведеннями маніпуляцій шприц кладуть на стіл так, щоб голка перебувала навісу і не торкнеться будь-якого предметів, і самого столу. Тепер пляшечку з антибіотиком необхідно гарненько збовтати, щоб всі інгредієнти змішалися до однорідного стану. Далі, знову беремо шприц і втягуємо в нього вийшов розчин, трохи струшуємо, щоб все повітря, наявний в ньому, підійшов до носика, і повільно випускаємо його, натискаючи на поршень шприца. Як тільки повітря випустили, можна ставити укол.