Досить полоти, або як перемогти п’ять злісних бур’янів
«Зелена пожежа» – так ще в народі називають бур’яни, які з самої ранньої весни і до пізньої осені то тут, то там спалахують на наших ділянках. І гасимо ми цю пожежу не покладаючи рук, натираючи мозолі від сапи, не шкодуючи часу і сил, а згасити не можемо. Не можемо чи не хочемо? Щоб зрозуміти це, давайте відповімо собі на одне питання, а чи дійсно ми боремося з бур’янами правильно чи просто за звичкою «прогрібаємо» землю нагостреною сапою, вселяючи собі думку, що просапавши і «підрубавши» корінь – ми перемогли в сезонній битві з бур’янами. Багато з вас знають такі відомі бур’яни, як борщівник, пирій, яглиця, зірочник, або мокрець і осот. Вони ростуть практично на кожній дільниці, а от як їх перемогти – знає не кожен. Саме тому я хочу вам розповісти, в чому сила цих бур’янів і як цю силу перемогти не руками, а перевіреними засобами.
Гігантська парасолька, яка іноді виростає до чотирьох метрів у висоту. Напевно тому К. Лінней дав цій рослині назву Heracleum на честь міфологічного героя Геракла. Збираючись побороти цей бур’ян, пам’ятайте, що волоски, які покривають стовбур рослини, виділяють отруйний для людей сік, який при попаданні на шкіру людини викликає сильні опіки. Тому, якщо у вас на ділянці з’явився цей «Геракл»,— перед тим, як з ним боротися, озбройтеся захисним одягом.
Друга біда від борщівника — він пригнічує всі корисні рослини, що ростуть поблизу (на відстані 1 м) від його стебла.
Третє — борщівник дуже стійкий до будь-яких обприскувань гербіцидами (від цих процедур — ну хіба що листя у нього присохне, а велетень залишиться жити на ділянці). Тому борщівнику потрібно зробити «гербіцидну ін’єкцію» в самий стержень. Кращий гербіцид для такої ін’єкції на основі ізопропіламінної солі гліфосату — Напалм, тому що гліфосат (діюча речовина), потрапляючи в рослину, порушує процеси, пов’язані з ростом і розвитком, рослина сохне і гине. Для уколу потрібно взяти 10 мл робочого розчину гербіциду Напалм і ввести рідину в основу стебла борщівника. Вже через 10–14 днів рослина загине, і ви без побоювання зможете позбутись від сухого бур’яну-велетня на своїй ділянці.
Всього чотири літери в назві, а шкоди — більше, ніж від будь-якої іншої рослини. Саме осот називають найбільш шкідливим бур’яном на ділянці. А шкідливість його полягає в живучості, адже вивести його із займаної площі досить важко. Тут так і хочеться сказати: «Дивись в корінь»!
Осот — коренепаростковий бур’ян, і саме корінь осоту — секрет його важкого викорінювання на ділянці. У перший рік росту корінь здатний заглибитися в землю до двох метрів, живлячи рослину всіма необхідними для росту елементами і сприяючи активному розмноженню. Неймовірно, але факт, викопавши навколо осоту воронку глибиною в 1,5 метра, витягнувши з неї корінь, але залишивши хоч 1 см кореневого відрізка в землі,— чекайте нову рослину. Навіть засушений малесенький кореневий відрізок осоту здатний регенерувати і дати ріст новій рослині! Ось така живучість.
А якщо ще згадати, що його насіння-летючки здатні засіяти всю ділянку за сезон новими «осотчиками», всі руки поколоти можна, борючись з таким «їжачком».
Тому, якщо вже бур’ян найшкідливіший, то й методи боротьби з ним повинні бути найрадикальніші. На сьогодні таким методом є двокомпонентний препарат на основі 2,4-Д і дикамби — Дикамба Форте.
Препарат виявляє подвійну дію: 2,4-Д діє через листя і стебла, а компоненти дикамби працюють через ґрунт, тобто поглинаються кореневою системою. Крім того, дикамба зберігає свою активність у ґрунті протягом декількох тижнів, діючи і на бур’яни, що з’являються після обробки.
Бур’ян-довгожитель. Цю рослину відобразив у своїх полотнах І. Шишкін. Красуня на полотнах великого російського художника, яглиця — справжня біда для саду! Адже вже якщо вона оселилася на вашій ділянці, то будьте впевнені, пустить коріння надовго (мінімальна тривалість життя яглиці близько 50 років) і глибоко (її довге коріння проникає у ґрунт до 40 см).
Секрет довгого життя яглиці — у здатності її коренів глибоко проникати в ґрунт, що дає бур’яну можливість не боятися механічних прополок. Побороти бур’ян можна «врукопашну», накривши темною плівкою і набравшись терпіння чекати. Але якщо ви не готові боротися так довго — скористайтеся препаратом на основі калійної солі гліфосату — Напалм Форте. Саме калійна сіль характеризується високою розчинністю, в результаті чого набагато активніше поглинається і розноситься по рослині. Ефект загибелі бур’янів досягається через 7–10 днів після внесення.
Зірочник, або мокрець (Stellária)
Ніби й корисна рослина — барометр для ділянки, але в той же час дуже важко викорінювати цей бур’ян. Свою назву рослина отримала за властивість завжди бути «мокрою», вологу рослина здатна вбирати не тільки корінням із землі, а й з повітря численними волосками на своїх стеблах.
Мокрець дуже «ціпка» рослина, якщо його стебло лежить на землі, то в кожному його вузлику утворюються нові корені. А якщо при прополюванні розрубати стебло мокрецю на кілька «шматочків», в яких є вузол, всі «шматочки» приживуться і дадуть ріст новим рослинам. Саме дана властивість дає можливість йому приживатися після наших численних спроб боротьби з цим бур’яном звичайною сапою.
Мокрець — дуже продуктивна рослина, з весни до осені дає два-три покоління нових бур’янів. Зацвітає бур’ян ранньою весною (з рослин, що перезимували) і вже через місяць дає нове насіння. У травні починають квітнути рослини, які виросли
з насіяного торік бур’яну. І так, змінюючи один одного, мокрець цвіте до глибокої осені, даючи все нове й нове насіння. Вчені підрахували, що одна рослина здатна давати до 2500 насінин, а насіння мокрецю, що впало в ґрунт, не втрачає схожість до 30 років! Уявляєте, скільки насіння проросте (вже цього року) на ділянці, якщо не боротися з цим бур’яном з самого раннього періоду. А боротися краще за допомогою препарату Дикамба Форте, що має високу швидкість впливу на такі активні бур’яни, як мокрець. При обробці гербіцидом Дикамба Форте активний ріст бур’янів припиняється через 24–48 годин, а посіви будуть чистими протягом усього вегетаційного періоду.
Пирій повзучий(Elytrígia répens)
Усі зазначені вище бур’яни мають велику силу живучості, але пирій повзучий, напевно, найсильніший бур’ян, «вогонь полів», переможець у номінації — репродуктивні властивості. Одна рослина дає до 10000 насіння, що проростає через 10–15 днів, після попадання в ґрунт. Пирій проростає не тільки з насіння, але і з кореневища, яке «поповзом» (заглиблюючись до 1 м) захоплює територію на садовій ділянці. Навіть шматочок кореневища пирію, на якому є хоч одна брунька, здатний вкоренитися і дати ріст новій рослині.
Ще біда від пирію в тому, що він як магніт для шкідливих комах. Поруч з ним з’являються, наприклад, дротяники (злісний ворог коренеплодів — буряків, картоплі, моркви), стеблова совка (ворог зернових — пшениці, жита, ячменю, проса, кукурудзи) та інші.
Тому не дарма кажуть, що пирій — «вогонь полів», гасити який потрібно перевіреним препаратом системної дії на основі гліфосату — Напалмом. Гербіцид Напалм на сьогодні найсильніший і найбільш ефективний спосіб для очищення полів від злісних бур’янів, що мають здатність розмножуватися не тільки насінням, а й кореневими відростками і кореневищами (пирій, свинорій, берізка польова, осот польовий та ін.).
Ось такі є стійкі бур’яни, але як кажуть люди: «На кожну отруту є протиотрута. Головне вчасно виписати рецепт». До свого матеріалу хочу додати тільки одне — цінуйте свою працю, час і руки. Перевірено досвідом, на власній садовій ділянці,— одна обробка гербіцидом замінює три ручних прополки. Тож, досить полоти, хай працюють препарати, а не ваші руки!
Напалм — мало токсичний препарат, у ґрунті швидко (протягом 14 діб) розкладається на природні компоненти: воду, двоокис вуглецю і фосфати, тому не представляє небезпеки для наступних культур сівозміни.
Проникає в бур’яни тільки через листя або молоді пагони, не впливає на культурні рослини через ґрунт і не перешкоджає проростанню насіння корисних рослин, що дозволяє проводити обробку бур’янів поблизу культурних рослин, а також незадовго до посіву або посадки.
Напалм Форте — препарат з мінімальним періодом очікування від внесення до проведення інших технологічних операцій (висадки, посіву культур). Крім того, опади, що випали через 30 хвилин після внесення препарату, не знижують його ефективності.
Дикамба Форте — має високу біологічну ефективність, вибірковість по відношенню до корисних культур, не впливає на ріст і розвиток наступних культур в сівозміні.
Бур’ян
Бур’яни – це дикорослі трав’янисті рослини, що паразитують на культурних і знижують врожайність садових, городніх і сільськогосподарських культур. Класифікують бур’яни не за ботанічними характеристиками, а за біогрупами, тобто за особливостями їхнього поширення, розмноження та росту.
Існує дві біогрупи бур’янів: паразити та непаразити. Паразити бувають кореневі (наприклад, вовчок) і стеблові (повитиця).
А непаразити поділяються на одно-дворічні та багаторічники.
Багаторічні рослинні паразити можуть бути:
- цибулинними (кругла цибуля);
- бульбовими (чистець болотяний);
- повзучими (розхідник звичайний);
- стрижнекореневими (полин гіркий);
- кореневищними (хвощ польовий);
- гронокореневими (жовтець їдкий);
- коренепагоновими (суріпиця звичайна).
Однорічні та дворічні непаразитарні бур’яни бувають:
- озимі (метлюг звичайна);
- ярі ранні (гірчиця польова);
- ярі пізні (амброзія полинолиста);
- зимуючі (фіалка польова);
- ефемери (зірочник середній);
- дворічні (буркун лікарський).
Боротьба з бур’янами ведеться фізичними, механічними, хімічними, екологічними, організаційними та фітоценотичними заходами.
Амарант: вирощування в саду, види і сорти
Рослина амарант (лат. Amaranthus), або щириця належить до роду родини Амарантові, у дикій природі дуже поширеного в Америці, Індії та Китаї. Родом амарант із Південної Америки, там досі в дикій природі зростає велика частина його видів, яких сьогодні налічується близько сотні. Вісім тисяч років тому амарант став, поряд із кукурудзою та бобами, однією з основних зернових культур народів, що населяли територію сучасної Мексики і Південної Америки – інків та ацтеків.
Амброзія: як боротися з рослиною-алергеном, фото
Амброзія (лат. Ambrosia) – рід багаторічних і однорічних трав’янистих рослин родини Айстрові, що включає 50 видів, які ростуть здебільшого в Північній Америці. В Євразії квітка амброзія з’явилася наприкінці XVIII століття: в 1873 році його завезли з Америки разом із насінням конюшини. У 1914 році амброзію культурно вирощували в Україні в станиці Кудашівка як замінник хіни, а після революції її на колесах студебеккерів рознесли по всій країні. Рослина амброзія є карантинним бур’яном.
Берізка: як вирощувати, як позбутися
Садова берізка, або повійка, належить до роду Берізка (лат. Convolvulus) родини Берізкових. У цьому роду понад 250 видів рослин, головною об’єднуючою рисою яких є форма квіток. Зростають представники роду в районах із помірним і субтропічним кліматом. Наукова назва роду походить від латинського дієслова, що означає «згортатися», і пояснює потребу багатьох видів обвиватися стеблами навколо інших рослин, використовуючи їх як опору.
Болиголов: вирощування, властивості, види
Болиголов (лат. Conium) рід трав’янистих дворічників родини Зонтичні. Наукова назва роду походить від грецького слова, яке перекладається як «дзиґа». Поширені болиголови в Малій Азії, Європі та Північній Африці, де вони ростуть на узліссях, вапнякових схилах, луках, а також як бур’яни біля людського житла. Рід представлений усього чотирма видами. Найбільше в культурі відомий болиголов плямистий.
Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види
Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.
Бур’яни та способи боротьби з ними
У цієї шкідливої трави сильне коріння й колюче стебло. Прополювання такого «монстра» вимагає не тільки педантичності, а й серйозних фізичних зусиль, причому знищувати осот потрібно, тільки-но він з’явиться, адже якщо затягнути з прополюванням і дочекатися дозрівання насіння, воно розлетиться по всій ділянці, і в наступному році вам доведеться чистити від бур’яну всі посадки.
Буркун: вирощування в саду, властивості, види
Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.
Вербена: вирощування в саду, види і сорти
Вербена (лат. Verbena) належить до роду родини Вербенові, що включає понад 200 видів, котрі зростають у тропічних і субтропічних районах Америки. По-простому квітка вербена називається голубиною, залізною або чавунною травою, а в більш поетичному варіанті – «сльози Юнони», «трава Геркулеса», «кров Меркурія» або «вени Венери». Християни вважають вербену священною травою, тому що, відповідно до притчі, перші квіти вербена з’явилися на тому місці, куди впали краплі крові розіп’ятого Ісуса.
Вербозілля: вирощування в саду, розмноження і види
Рослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав’янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля.
Віола: вирощування з насіння, види і сорти
Віоли, або фіалки Віттрока, або братки, давно освоїли наші сади, але популярності своєї не втратили донині.
Віоли невибагливі, витримують пересадку навіть під час цвітіння, а цвітуть вони з березня до кінця весни або з серпня до початку заморозків.
Сьогодні існує безліч гібридів цієї квітки, є серед них і багаторічники, здатні переносити навіть суворі зими.
Фіалки садові володіють не лише декоративними якостями, але і цілющими властивостями: чаєм з братків лікують дитячу золотуху.
У статті на нашому сайті ви знайдете цікаву та корисну інформацію про братків, яка допоможе вам виростити віолу в саду, на підвіконні або в балконному контейнері.
Гібіскус: вирощування, розмноження, види і сорти
Квітка гібіскус (лат. Hibiscus) належить до численного роду листопадних і вічнозелених дерев, чагарників і трав’янистих рослин родини Мальвові, яка налічує близько 300 видів, що зростають у природі в тропіках і субтропіках Нового і Старого Світу. В умовах помірного клімату у відкритому ґрунті можуть рости тільки гібіскус сирійський і гібіскус трійчастий, а також новий вид, отриманий в 40-50-ті роки ХХ ст. на основі північноамериканських гібіскусів болотного, яскраво-червоного й озброєного, гібіскус гібридний, або садовий гібіскус.
Горлянка: вирощування з насіння, види і сорти
Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав’янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка.
Грицики: вирощування в саду, застосування, види
Грицики (лат. Capsella) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні. Наукова назва capsella перекладається з латини як «скринька» й описує форму плодів представників роду. Рослина грицики звичайні (лат. Capsella bursa-pastoris) є лікарською рослиною, найпоширенішим у культурі видом роду. Ця рослина-космополіт виростає повсюдно в тропічних і помірних зонах земної кулі. Видовий епітет bursa-pastoris в дослівному перекладі означає «сумка пастуха». Народні назви цієї рослини – горобине око, дика гречка, калитник, мисочки, мішечки. Місце походження виду досі не визначено.
Деревій: вирощування в саду, властивості, види
Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.
Енотера (ослинник): вирощування в саду, види
Енотера (лат. Oenothera) – великий рід рослин родини Онагрових, представлений за різними джерелами 80-150 видами, серед яких трав’янисті рослини та напівчагарники найрізноманітнішого вигляду, поширені здебільшого в Європі й Америці. Інші назви енотери – ослинник, ослова трава, перелет, веслин, люлочник, дівенна, жовтець, коров’як, крокос, купино, коров’яче масло, миколайки, натягач, жовта фіалка, рапунцель, нічна свічка тощо. Наукова назва роду «енотера» складається з двох грецьких коренів, які перекладаються як «вино» та «дикий звір»: у стародавні часи вважалося, що хижака, який понюхав рослину, оброблену вином із ослинника, можна швидко приручити.
Епіпремнум: вирощування вдома, види і сорти
Епіпремнум (лат. Epipremnum) – рід трав’янистих багаторічних ліан родини Ароїдні, який за різними даними налічує від 8 до 30 видів. Наукова назва «епіпремнум» у перекладі означає «на стовбурах» і пояснює спосіб існування представників роду, чий ареал охоплює тропічні ліси від Північної Австралії до Індії. Найбільше видів можна зустріти в Південно-Східній Азії, однак наразі епіпремнуми натуралізувалися і в інших місцях, наприклад, на Гаваях.
Живокіст: вирощування, властивості, види
Живокіст (лат. Symphytum) – рід лісових трав’янистих багаторічників родини Шорстколистих, поширених від західних районів Азії до Британських островів. У роду близько 20 видів, але типовим видом є живокіст лікарський. Латинська назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зрощувати», «з’єднувати», і ця властивість рослини лікувати травми кісток відома з прадавніх часів.
Жовтець: посадка, догляд, види і сорти
У Карлсбаді, що на півдні Каліфорнії, щовесни зацвітають жовтецеві поля, площа яких близько двадцяти гектарів. Ферма вирощує цю культуру для вельми прозаїчних цілей – отримання бульб і насіння, але на час цвітіння вона відкрита для відвідувачів. Прогулянка по квітучому полю з видом на океан – прекрасна терапія і незабутнє враження.
Квітки сучасних гібридів ранункулюса мало нагадують видові жовтці. Представлені в широкій колірній гамі, вони більше схожі на троянди або півонії і є справжньою окрасою саду.
Про те, як розібратися у видах і сортах рослини, як виростити жовтець з насіння і як доглядати за ним протягом сезону, ви дізнаєтеся з нашої статті.
Жовтушник: вирощування, властивості, види
Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.
Звіробій: вирощування в саду, властивості, види
Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор’ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».
Зірочник: вирощування, властивості, види
Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур’янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.
Злинка (пушняк): вирощування в саду, види і сорти
Квітка пушняк, або злинка (лат. Erigeron) – рід трав’янистих рослин родини Айстрові, що налічує за різними джерелами від 200 до 400 видів, 180 з яких зустрічаються на території Північної Америки. Деякі види пушняка вирощуються як декоративні рослини.
Золототисячник: вирощування, властивості, види
Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав’янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки. У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.
Золотушник: властивості, вирощування, види
Золотушник (лат. Solidago) – рід трав’янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.
Калюжниця: вирощування в саду, види і сорти
Калюжниця (лат. Caltha) – невеликий рід трав’янистих багаторічників родини Жовтецеві, в якому близько 40 видів. Наукова назва роду походить із грецької мови, перекладається як «чаша», «кошик» і описує форму квітки цих рослин. Українська назва утворена від слова «калюжа». Інакше цю рослину називають жабником і курячою сліпотою.
Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості
Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник». Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.
Королиця: вирощування в саду, види і сорти
Королиця (лат. Leucanthemum) – рід трав’янистих багаторічників і однорічників родини Складноцвіті, або ж Айстрові, який раніше відносили до роду Хризантема. Однак на відміну від хризантеми королиця не має характерного аромату й не опушена сіруватим ворсом. За різними даними в рід Королиця включено від двадцяти до сімдесяти видів. Наукова назва «леукантемум» перекладається з грецької як «біла квітка», а в українській мові паралельно існує назва «стоцвіт».
Кропива: вирощування, властивості, застосування
Кропива (лат. Urtica) – рід квіткових рослин родини Кропивні, що включає понад півсотні видів, які ростуть у районах із помірним кліматом обох півкуль. У наших широтах частіше за інші зустрічаються два види: кропива жалка (лат. Urtica urens) і кропива дводомна (лат. Urtica dioica), або жалива велика, джигуха.
Люпин: посадка й догляд у саду, види і сорти
Городники використовують цю рослину як сидеральну культуру, що покращує структуру ґрунту і насичує його азотом і мікроелементами. А травники вирощують люпин для отримання лікарської сировини.
Американці маринують насіння багаторічного люпину і з задоволення їдять його як закуску. Не дарма друга назва цієї культури – “вовчі боби”.
Люпин також переробляють у популярний корм для риб.
А з нашої статті ви дізнаєтеся, як прикрасити свій сад яскравими, ошатними суцвіттями люпину, використовуючи розсадний і безрозссадний спосіб, як доглядати за цією рослиною протягом сезону і як захистити її від хвороб і шкідників.
М’ята: вирощування з насіння вдома і в саду
М’ята перцева (лат. Mentha piperita), або м’ята холодна, або м’ята англійська – трав’янистий багаторічник, вид роду М’ята родини Ясноткові, або Губоцвіті, виведений гібридизацією м’яти садової (колоскової) і м’яти водної. М’ята перцева вважалася цінною рослиною ще в Стародавньому Римі: листя м’яти використовували для натирання меблів, а водою, настояною на м’яті, обприскували кімнати.